Заґратована межа
Заманулося мені цим ранком на сніданок спожити кавунчика. Так буває, коли вечеря була тривалою та змістовною, а тим паче, коли була вона сюрреалістичною. Отож, пішов я до ближчої ятки, де зазвичай купую кавуни – зачинено. Виявилося, що десята година це зарано для овочевої торгівлі. У трьох інших ятках – те саме. Хоча, грузинські кіоски з продажу лавашу, хачапурі і т.д. вже працювали, і до них навіть черга стояла. Там обслуговували швидко і весело. На базарі торгували лише таджики (чи може то узбеки – ніяково було поспитати), які продають горіхи та курагу, а наші продавці, крім квіткарів, стають до праці пізніше. Китайці з восьмої вже сидять біля своїх стародавніх швацьких машинок, пропонуючи полагодити сумки, рюкзаки та футляри. Біля них вештаються наші етнічні алкоголіки, матюками оборюючись на те, що "понаїжджали тут".
Коли, нарешті придбавши кавуна, я вертав додому, на алеї у парку мене перестрів молодий негр, даруйте – афороукраїнець. Він зі словами: Good morning, I am Baptist, – спробував переконати мене покаятися та навернутися до віри. При ньому був перекладач – українець, який не зумів перекласти з англійською слова "Трійця"...
Дороги, зокрема і в Богом береженій Галичині, будують турки. Нашим довіряють хіба що облаштування узбіч, бо п'ють на роботі та не дотримуються технологічних карт. На Луганщині, як і в Таврійсько-Бесарабському регіоні, є господарства, де цибульку з морквою вирощують лише корейці, а наші, у кращому разі на підхваті. Втікачі з Курдистану складають конкуренцію українцям в Україні у виробництві м'яса та молока. Ці явища лише множитимуться – працьовитим мігрантам у ледачій Україні, мов "медом намазано".
Продуктивність праці та сумлінне до неї ставлення з України вивітрюється разом із п'ятою хвилею еміграції, яка почалася з кінця вісімдесятих і триває досі. Водночас на українські руки та голови є значний попит на усіх континентах. У близькій Польщі радо беруть на роботу українських лікарів та медсестер, звісно, що тих, хто знає польську. Польський медичний персонал, працевлаштовується у Німеччині, зрозуміло ті, хто вільно володіє німецькою.
У Португалії, Іспанії та Італії є цілі територіальні громади, де комунальне господарство, транспорт та будівництво працює відсотків на сорок завдяки українським рукам. Знайома офіціантка, виїхавши до Канади, за два тижні легально влаштувалася викладачем молодшої школи. Натомість у моїй улюбленій кав'ярні з'явилася офіціантка-в'єтнамочка, а у перукарні – перукарка з Бангладеш.
"Наші", хто має потенціал бути активними соціо-економічними суб'єктами, виїжджають, а на їхнє місце прибувають "їхні", також ті, хто має потенціал. Цей процес, з точки зору історичної діалектики, невідворотний і позитивний.
З прибульцями, тим, хто лишається в Україні доведеться жити. До цього слід готувати законодавство, свідомість, освітню, медичну та соціо-культурну інфраструктури.
Держава з цим завданням не впорається, бо вона просто не знає, що проблема постала на повний зріст і потребує вирішення, а гранітоїдам, які емітують бурхливу діяльність громадянського суспільства, грантодавці такого завдання ще не ставили. Навіть у Києві ніколи не складалася етнічна карта міста.
Повертаючись до сюрреальності учорашньої вечері: хтось собі може уявити бенкет партизанів з окупантами? Я учора на такому був. У двохсотрічному особняку, що розташувався менше, ніж у сотні метрів від будинку, де колись тусувалися заколотники-декабристи із О. Пушкіним, зібралися люди аби побалакати, під закуску та випивку, про те, що ж осінь політична нам готує. Громадяни, обтяжені посадами радників та консультантів великого начальства, а подекуди й депутатськими мандатами та погонами, а також підприємці, журналісти та інша громадськість розповідали одне одному про те, яка ця влада дурна, даруйте – "неадекватна викликам сучасності, некомпетентна і – не повірите – корумпована!". Корисно побалакали, змістовно, але без оптимізму.
Може тому, що за вікном бовванів чорними ґратами новий символ переляканого українського парламентаризму – високий паркан – видимий бар'єр між реальністю, у якій живе держава та тією де існує суспільство.
