П'ять п'ятих колон
Зі 111-ти моїх фейсбук-друзів у голосуванні, що його провів Мустафа Найєм, взяли участь 26. Зрозуміло, що за комуністів та регіоналів не подано жодного голосу. Беззастережним переможцем став "свій варіант" – 15, з яких щонайменше шестеро за "Громадянську позицію". За "Свободу" – 4; "Фронт змін", "Батьківщина" та "Проти всіх" – по двоє; "Удар" – 1.
Словом, підсумки фейсбук-виборів для мене виявилися цілком передбачуваними. За одним винятком: забагато в цій грі було учасників. Навіщо взагалі розумні і добре поінформовані люди брали в ній участь?
Звісно, що програм партій, які вони підтримали своїм голосом, фейсбук-виборці, за винятком двох з двадцяти шести, в очі не бачили, – "не вистачало ще собі голову забивати всякою мурою, яку все одно ніхто не збирається виконувати"; назвати бодай із п'ять членів обраної партії вони не можуть, навіть, коли йдеться про "Батьківщину", знову таки за винятком двох. Я поставив питання 15-ти знайомим мені учасникам цього голосування: чим, на їхню думку, можуть бути корисними суспільству у парламенті любі їхньому електоральному серцю партії. На момент розміщення цього допису отримав 14 відповідей. Коли не брати до уваги телефонну репліку доброї знайомої: "Костя, замість страждати усілякою фігнею, ліпше поїхали на лижах кататися", то в інших тринадцяти випадках мотивів голосування було три: "щоб менше "ригам" дісталося" – 7; "потрібні нові люди (обличчя) " – 5; "голосую за "Свободу", бо вона потрібна для урівноважування комуністів та їм подібних" – 2.
З негативної мотивацією все зрозуміло, а от щодо "нових облич", то учасники голосування, переважно беруть до уваги на ту обставину, що уся та опозиційна тусовка, насправді є просто політичними лузерами, які втратили владу через власну нездарність та/або корумпованість, і тепер намагаються до неї повернутися. Ніякі вони не нові обличчя. Усвідомлюючи це фейсбук-виборці усе одно беруть участь у запропонованій грі. Навіщо? Цікаво, що згадані 26 знайомих мені учасників, діляться на дві нерівні групи – 5 безпосередньо працюють у виборчих проектах та самоідентифікуються, як "політтехнологи", а 21 – політикою цікавляться вряди-годи.
Обидві групи розуміють, що навіть, коли на опозиційних мітингах або на телеекранах і з'являються молоді, на вигляд, жевжики, то насправді вони виплили на поверхню публічності з бюрократично-бізнесових нетрів і завжди міцно були пов'язані з бюрократично-підприємницьким класом. Хіба, що змінили своїх патронів.
Зі споглядальної точки зору фейсбук-вибори річ цікава, але з практичної – вони призводять до легітимації, тепер вже і в інтернеті, облудної політичної системи, яка функціонує винятково з метою відтворення у владі тих самих громадян "со чадамі і домочадцамі", які згаяли двадцять років часу – нашого із вами часу, що його країна мала використати на модернізацію. Тепер вони знову моститимуть свої сідалища у парламент. Та інститут українського парламентаризму вони ж дискредитували остаточно – натискаючи кнопки "і за того парня", приймаючи відверто дурнуваті закони, як, наприклад, у випадку з розсинхронізацією України і Сонця, фальсифікуючи вибори члена Конституційного Суду, запроваджуючи антиконституційне самообмеження власного права законодавчої ініціативи, як це відбулося із забороною депутатам вносити законопроекти щодо денонсації міжнародних угод, перебігаючи тушканчиками з лав опозиції до влади... В усіх цих діяннях брали, і зараз беруть, участь колишні і нинішні члени опозиції. І немає чого лідерам опозиції волати про зрадників в їхніх лавах. Ви, панове, несете усю повноту політичної відповідальності за свої "тушки". Ви їх вписували у свої списочки, за які голосували потім виборці. Те саме намагаєтеся зробити і на цьогорічних виборах – в округах і списках. У наступному парламенті сидітиме таж субстанція, що і у нинішньому. Опозиціонери своїми голосами освятили наперсточний виборчий закон, який допоможе їхній реінкарнації з усіма її вадами нездарності, лінощів, корупції. Члени опозиції – з їхніми чоловічими манікюрами, костюмами вартістю десятки тисяч фунтів стерлінгів, мерседесами, охоронцями що подають їм пальта у гламурних рестораціях, особняками у Кончі, Козині і Пущі – мають ту ж саму мотивацію до "політичної" діяльності, що й представники влади.
Можна закластися, що на мітинг "єднання опозиції" 22 січня буде зігнане проплачене студентство та пенсіонери з зеленими прапорами "Фронту змін", білими – "Батьківщини", а от "Свободі" платити учасникам не доведеться. Сцену "прикрасять" своїми особами ті ж самі штатні опозиційні оратори, які розкажуть нам про препогану владу і про своє чергове єднання і... підуть вони на вибори п'ятьома опозиційними колонами. При цьому, кожна з цих колон є п'ятою.
