Проекти заміщення
Ще минулого тижня на предметно зацікавлені питання колег про перспективи на парламентських виборах одного з нових політичних проектів (прожектів) я чесно відповідав, що "з того роя не буде ні воску ні меду", бо середовище, яке намагається його реалізувати засадничо конфліктне та безідейне. Чинники конфліктів старі мов український світ – меркантильність, марнославство, амбітність та нездарність до системної праці і самоосвіти. Безідейність на мою некомпетентну думку полягає у самому намаганні інтегруватися до існуючої політичної системи.
Поясню: коли в одному відрі маємо джерельну воду, а в іншому, скажімо, органічні добрива, то скільки б ми не доливали воду у добрива, вони водою не стануть. Лайно у будь-якій концентрації лишається лайном, а вода за будь-якої його концентрації у ній перестає бути питною. Декларуючи намагання "очистити або зруйнувати систему із середини" прожектери лицемірять, свідомо, а може почасти несвідомо.
На тлі безідейності та непрацездатності, головною цнотою згаданого середовища є новітність – більшість гранітоїдів, журналістів та інших професійних активістів, які його складають не замурзалися публічно в українській політиці, а від прилипал-корупціонерів іще помаранчевого розливу цей колектив здатний самоочиститися. Та і за такої умови шансів на те щоб мажоритарними манівцями-городами пролізти до парламенту в "нових політиків" обмаль. Було обмаль.
На вихідні кількість сигналів про остаточну втрату брендом "Партія регіонів" товарної придатності нарешті перейшла у якість розуміння необхідності створювати інші бренди, нехай і замасковані під "непримиренних борців з окупаційним режимом". У видимій частині спектру політичного випромінювання усі бажаючі неозброєним оком можуть побачити підтвердження цього факту у намаганнях зривати позачергові вибори до місцевих рад, а надто у підготовці громадської думки до можливого визнання Конституційним Судом неконституційності виборчого закону вже після старту кампанії. У невидимій – про запуск "заміщуючих проектів" свідчить активізація роботи на місцях штабів партій та політиків, які ще донедавна вважалися маргінальними. У будь-якому разі низький результат Партії регіонів на парламентських виборах свідчитиме про її цілковиту політичну поразку. Саме поразку її політичного курсу. Втім, ніякого послідовного курсу там немає, отже – поразку сьогоденної практики здійснення влади.
Офіційні опозиціонери з учорашніх політиків, які у всіх перед очима, цими сприятливими обставинами скористатися неспроможні через родові травми. Вони бо є інвалідами політичного дитинства, тому окрім того, що "режим то є велика бяка", нічого іншого суспільству не запропонують. Через них шістдесят відсотків виборців гордо носять ймення "противсіхів".
Пошук владою "проектів заміщення" та енергетика електоральної зневіри в нинішніх політиках дає непогані шанси тим, хто намагається створити про себе враження, що є неофітом у політиці. Щоб ці шанси суто з особистих перетворилися на суспільні, раптово заскочені самоусвідомленням власної політичної ролі активісти мають спроектувати новітні практики здійснення влади. Держава має бути спроектована на новій технологічній платформі.
Знову поясню. Цього разі на прикладі, але перед тим, проголошу один постулат: незабаром у державних установах доведеться запроваджувати посади фейсбук-менежерів. У соціальних мережах вже діють представництва корпорацій, громадських організацій, церков, партій, окремих політиків. Незабаром там виникнуть і сторінки усіх державних установ. Взаємини суспільства з державою дедалі більше визначатимуться мережевою (цифровою, он-лайн, інтернет – називайте, як завгодно) демократією. Це явище потребуватиме відображення у Конституції. Он-лайн демократія є прикладом одного з технологічних елементів майбутньої держави, яку слід спроектувати. Такі насправді масштаби завдань, які стоять перед політиками, але їм про це ще не доповідали. Їм не до того. Вибори в них – водою добрива розводять, а заразом себе самих і виборців також.
PS
Про колегу, який цікавився "перспективами прожекту" я детальніше писав тут: http://blogs.telekritika.ua/?id=1581
