''Не руйнуй, не сміти, збережи, захисти!''
Київ єдина столиця у Європі, де на будинку міської ради не встановлено міського гербу. Це правильно, бо міський герб символізує право на самоврядування, яке у Києва відібране Конституцією, Законом Про столицю України – місто-герой Київ та кількома іншими законами.
Київська громада не має засадничих самоврядних прав – її рада не формує свого виконавчого комітету – міського уряду, а міський голова, хоча і обирається киянами шляхом прямого голосування, та віднедавна не очолює міської виконавчої влади. Києвом управляє призначений президентом голова міської державної адміністрації – "губернатор", на українському політичному жаргоні.
Невеличкий лінгвістичний відступ: голови обласних державних адміністрацій (міста Київ і Севастополь за своїм конституційним статусом є прирівняними до областей) навіть самі називають себе "губернаторами". Цей термін має такий самий стосунок до українського законодавства, як і "мер", "бургомістр", чи "гауляйтер". Отож називати голів адміністрацій "гауляйтерами" так само законно, як і "губернаторами".
З міського бюджету Києва на користь бюджету державного вилучається 50 відсотків його доходів. Голів районних адміністрацій у Києві також призначає глава держави. Кияни – найчисельніша, найбагатша та найдинамічніша територіальна громада країни – найбільше відчужені від власної міської влади. Відтак, навіщо вивішувати на київській раді герб – символ самоврядування, коли воно направду відсутнє у столиці?
У цьому ми самі винні. Двічі обравши міським головою – "мером" на жаргоні – таку постать, як Леонід Черновецький та нинішній склад Київради, кияни перетворили інститут самоврядування на посміховисько. Вибір голови і депутатів такого рівня якості став можливим завдяки Верховній Раді, яка усі вибори, окрім президентських, надумала проводити в один тур, без порогу явки виборців та без права проголосувати проти усіх кандидатів.
Відсутність самоврядування у столиці є головним чинником наруги над містом. Кияни, дедалі активніше, намагаються цьому опиратися. Протести проти нищення забудовниками історичного середовища та зелених зон набувають нової якості. Є навіть перша перемога – сквер на Пейзажній алеї відстояли.
Учора під пам'ятником княгині Ользі на Михайлівській площі відбувся мітинг. У ньому не брали участі платні прапороносці політичних партій. Точніше, партія одного парламентського самозакоханого метросексуала, з якоюсь псевдоєвропейською назвою туди принесла свої прапорці, але їх чемно просили тих прапорців не розгортати. Сам наманекюрений політикан на мітинг носа не потикав.
Світлина Олександра Заклецького
Проте, чимало інших політиканів та політиків туди прийшли. За кількістю потенційних кандидатів у народні депутати, що у жовтні балотуватимуться у тринадцяти мажоритарних округах Києва до парламенту, сконцентрованих на одному квадратному метрі, Михайлівська площа учора перевищила залу під куполом – відчули пошукачі електоральної ласки киян справжність учорашнього мітингу. Організатори їх на трибуну, за яку правив постамент св. Ольги, не запрошували.
Пам'ятник княгині Ользі скульптор Іван Кавалерідзе у 1911 році збудував з гіпсобетону – нетривкого і дешевого матеріалу. Більшовики його знесли, як і Михайлівський Золотоверхий собор. У середині дев'яностих перший всенародно обраний міський голова Леонід Косаківський ініціював відновлення собору і пам'ятника. Відновили пам'ятник у карарському мармурі, просотали пунічним воском аби захистити від агресивного середовища, що спричиняють викиди автомобілів. Працювали над цим люди інтелігентні і освічені. Перш, ніж будувати, археологічні дослідження провели. Очолював їх, покійний нині археолог Віктор Харламов. Зробив сенсаційне відкриття – розкопав на Михайлівській площі гончарну піч ХІ сторіччя. Цим змінив уявлення про соціальну структуру стародавнього Києва. Традиційно вважалося, що на княжо-боярській Горі селитися ремісникам було зась. Відкриття В. Харламова засвідчило відсутність територіальної сегрегації у київській громаді того часу.
Л. Косаківський так само підтримав і відновлення стародавнього магістратського гербу Києва – у блакитному щиті постать Архістратига Михаїла у лицарських обладунках золотавого кольору з вогняним мечем у правиці. Герб затвердила Київрада і його бронзове зображення було піднесено над центральним входом до її будівлі на Хрещатику 36.
А тоді парламент зрадив громадян, уклавши з Л. Кучмою Констиуційний договір і на його підставі до Києва призначили першого гауляйтера. Перше, що він зробив – подарував у Донецьк бронзового Архістратига Михаїла, що його було встановлено на мармуровій колоні перед Головпоштою на Майдані. Колону зроблено з запасного матеріалу, закупленого у Карарському кар'єрі для виготовлення пам'ятника св. Ользі. Нині той Архістратиг здіймає меча перед Спасо-Преображенським кафедральним собором шахтарської столиці, а на карарській колоні у Києві крутиться пластмасовий глобус.
Зображення гербу змінили, вдягнувши Архангелові замість обладунків... сукню. З будівлі ради його прибрали. На прапорі міста, що висить на щоглі біля Київради, св. Михаїл вже виглядає... скажімо метросексулом, чи гламурастом. Це зображення запатентоване та являє собою приватну (!) інтелектуальну власність.
А Києвом покотилася орда забудовників. Унікальне урочище Гончарі-Кожум'яки, де на кількох гектарах археологічний шар становив десяток метрів, забудували особняками сучасних бояр, не провівши системних досліджень. Віддали під забудову Жуків острів, знищили сотні гектарів зелених зон, обступили новобудами Собор соборів – Софію. Зґвалтували схили. Знищили десятки архітектурних пам'яток. Лавру перетворили на готельно-торгівельний комплекс. Сплюндрували Поштову площу. Узялися за Андріївський узвіз. Кияни тому опиралися, але продажні їхні депутати – міські та верховні, били своєю корупцією, разом з чинушами, їм у спину.
Нині енергетику суспільного протесту влада намагається спрямувати у безпечне для неї річище.
Напередодні Національного круглого столу, скликаного групою "Першого грудня", з частиною її учасників зустрівся президент. Національний круглий стіл не став генератором суспілнозначущих змістів. Процес загальнонаціонального діалогу, що його початок задекларовано на круглому столі, очевидячки загальмував. Чи може й припинився зовсім. "Моральні авторитети" були використані втемну.
Напередодні учорашнього мітингу з частиною його організаторів ініціювала зустріч Ганна Герман – керівник гуманітарного департаменту адміністрації президента. У резолюції мітингу чітко не прозвучала вимога відставки нинішнього глави міської адміністрації прямо відповідального за наругу над Андріївським.
Зрозуміло, що придворні розклади вимагають від бояр повсякчас демонструвати свою потрібність. Факт зустрічі зі справжньою громадськістю сам собою показує, що "гуманітарна контора пише". Але така зустріч мала б суспільну користь, якби відбулася після мітингу. Тоді б з вимогами, переліченими в його резолюції, організатори мали б мандат на публічний діалог з владою.
Народним депутатам та партійним діячам, які вешталися вчора Михайлівською площею у надії примазатися до справжньої громадськості, можна було б дати "наряд на суспільнокорисну роботу": внесіть законопроект Про столицю України. Він простісінький, з одного речення: "Місцеве самоврядування у м. Києві здійснюється відповідно до Закону Про місцеве самоврядування в Україні." Може такий законопроект внесе, наділений правом законодавчої ініціативи, президент?
Після мітингу відбулася маніфестаційна хода під стіни міської адміністрації. Одне з гасел, що там звучало винесено у заголовок. Публічні політики, які вчора рясно висипали на Михайлівську площу, у маніфестації участі не брали.
Більше фото на фейсбук-сторінці Олександра Заклецького: http://www.facebook.com/alex.zakletsky
