Та схаменіться ви зі "своєю недоторканістю"!

Опозиція навипередки із владою носиться, немов із "писаною торбою", з ідеєю скасування депутатської недоторканості. Важко сказати, чому ця популістична ідея, набуває ознак нав'язливої для імітаторів політичного процесу в Україні. Можна лише припустити, що парламентарії підсвідомо відчувають: виборцям відомо про використання інституту недоторканності не задля захисту прав громадян, а у приватних цілях народних обранців.

Натомість, імунітет від кримінальних переслідувань є об'єктивно необхідним захисним механізмом для парламентаря, який обстоюючи права своїх виборців, вступає у взаємодію, часто конфронтаційну, з державною машиною, зокрема, з правоохоронними установами. Відтак, депутат мусить мати і додатковий захист від агресивності цієї машини, особливо в українських умовах.

Недоторканість захищає не лише депутата, але і його виборця. Звісно, коли депутат і сам виступає захисником інтересів останнього.

Суспільне роздратування викликає не формальна депутатська недоторканність, а справжня невразливість для справедливого правосуддя українських "небожителів", як і відсутність такого правосуддя взагалі. До його створення слід докласти усе завзяття "борців із режимом" та його – режиму, апологетів. Це вимагає праці і компетентності – найбільш дефіцитних складових в українському політикумі. Політикуму зручніше триндідти про "скасування недоторканості", перетворюючи її мало не на головний чинник сьогоденного лиха в Україні.

Влада впіймала опозицію за її довгого та дурного язика. Влада першою ініціюватиме скасування конституційної норми про недоторканість парламентаріїв. Ця процедура тривала, вона має шанс закінчитися саме напередодні жовтневих виборів. Таким чином влада отримає можливість відрихтувати під себе склад опозиції у парламенті наступного скликання. Своїми заявами про недоторканість опозиція торує шлях саме для такого розвитку подій.