2 червня 2012, 19:41

Серпневий клопіт опозиції

Не минуло й тижня, з дня, коли головний адміністратор Києва Олександр Попов заявив, що "міський голова столиці виконуватиме свої обов'язки до прийняття присяги його наступником", як учора чинний голова Леонід Черновецький написав заяву про відставку. Хоча текст зави не публікується, але єдиним органом, до якого її може бути звернено, є Київрада. Тепер вона має ухвалити рішення про припинення повноважень Л. Черновецького, взяти до уваги, що обов'язки міського голови виконує секретар Київради Галина Герега, яка і звернеться до Верховної Ради з повідомленням про припинення повноважень Київського міського голови і клопотанням призначити вибори на цю посаду. Вибори ті будуть позачерговими, бо призначаються внаслідок відставки міського голови, а не у зв'язку із вичерпанням терміну його повноважень. Отже, якщо рішення ухвалять у червні, то вибори спіткають киян у серпні.

Тепер, про чинники, які можуть цю логіку зруйнувати. Партія регіонів і особисто Олександр Попов до виборів готові недостатньо, тому підконтрольна їм більшість Київради може просто не розглядати заяви Л. Черновецького, зажадавши перед тим його звіту перед киянами. Така можливість передбачена Законом, коли на звіті наполягає неменше половини депутатів. До речі, та ж стаття передбачає і обов'язкові щорічні публічні звіти міського голови перед міської громадою.

У випадку, коли Київрада прийме відставку, парламент може звернутися до Конституційного Суду з проханням роз'яснити усе ж, чи не слід водночас призначити і вибори Київради, бо термін її повноважень також не зовсім зрозумілий внаслідок реставрації Конституції у редакції від 1996-го року. КС може розмірковувати з цього приводу, хоч і півроку.

Опозиція ж має бути готовою до серпневого варіанту виборів міського голови і вже сьогодні чітко назвати свого кандидата на них!

А пана Черновецького, не виключено, ми побачимо серед кандидатів у депутати парламенту. Імовірно у прохідній частині списку, червоного такого списку.

Україні слід бути готовою до винекнення на її кордонах постросійського простору

Постросійський світ дедалі ближчий. Запас міцності путінізму вичерпується з прискоренням. Однією з ознак його краху є інформаційний бунт "z-блогерів" та "лідерів громадської думки" у тіктоках/інстаграмах/телеграмах, які раптом заговорили про секвестри бюджетів, знецінення золотовалюиних резервів рф, жорстокі практики мобілізації, винищення сибірських корів, про невдачі на фронтах і удари України по нафтогазовій інфраструктурі та інші загрози рашистській системі, балачки про які заборонені самою ж цією системою...

ФІЛАРЕТ ВЕЛИКИЙ

Патріарха не стало на 98-му році життя; 77-му році чернецтва; 65-му році єпископського служіння і 60-му перебування на Київській кафедрі. До Києва, як Архієпископ Київський і Галицький, Патріарший Екзарх всієї України, він прибув у травні 1966 року, в часи, коли радянська влада послідовно домагалася обмеження релігійного життя, прагнучи знищити будь-яку альтернативу комуністичному світогляду...

Важлива історична дата на шляху розпаду "імперії Зла – 1"

Сьогодні минає 35 років з дня, коли відбувся Всесоюзний референдум за збереження СРСР. Прихильники імперії використовують його результати (більше 70% учасників проголосували за те, щоб Радянський Союз зберегти) як аргумент за його відновлення...

Зупинити спекуляцію пальним

Війна Ізраїлю і США призвела до різкого зростання цін на нафту у світі. Відповідно зросли ціни на автомобільне пальне. В Україні середнє зростання вже перевищило 8 грн...

Українські виміри війни в Ірані

Ізраїльсько-американська повітряна інтервенція в Ірані прямо впливає на перебіг російсько-української війни. Найочевидніше – це перемикання фокусу уваги світового співтовариства з театру боїв у Європі на Близький Схід, що тягне за собою перерозподіл ресурсів, які могли бути надані Україні, на користь учасників війни в Ірані – перед усім Ізраїлю...

Росіяни втрачають сакральний сенс війни з Україною

Станом на лютий 2022 року внутрішнє і зовнішнє становище росії було переважно стабільним. Економіка зростала. Населення, ще за інерцією "кримського консенсусу" підтримувало президента, опозиція перебувала на маргінесі, а санкції Заходу не були надто дошкульними, радше – символічними...