Авансцена для Пилипа нині буде завелика
Фейсбук порекомендував прочитати розлоге інтерв'ю Віктора Медведчука, дане ним Вікторові Шлинчаку та Юлії Лимар. Фейсбук говорив, що цей текст є мало не сенсаційним, ну, щонайменше блискучим. Прочитав. Враження справді сенсаційні. Сенсаційність у тому, що інтерв'ю нецікаве. Позиціонуючи себе як лідер нового громадського руху "Український вибір", В. Медведчук мав би створювати та пропонувати суспільству нові соціальні змісти. Пропонує – закон про референдум та вступ до Митного союзу. А ще він активно пропагує ідею федералізації України та піднесення статусу російської мови.
Всенародний референдум не може бути способом прийняття ефективних рішень. У все більш складному світі виборці – учасники референдуму дедалі менш компетентні для того аби правильно оцінити пропоноване рішення. Референдум є механізмом найвищого рівня легітимізації засобів забезпечення інтересів меншості, а не більшості. Референдум створює видимість народовладдя. Недарма у Констиуціях багатьох країн світу, включно з Україною, є норма, яка прямо забороняє проведення референдумів з питань бюджету, податків та амністії. Яка ж це влада народу, коли його до власного гаманця не пускають. Словом ідея референдуму – тема популістична, нафталіновий привід для симуляції громадської діяльності. Є думка, що це робиться з метою поборотися за посаду президента.
Далі автор інтерв'ю виступає апологетом вступу до Митного союзу Росії Казахстану та Бєларусі. Теж вторинна ідея. Росія вступила до СОТ, де вже перебуває Україна. Відповідно правила і процедури МС для Бєларусі та Казахстану доведеться підганяти стандарти СОТ. Підприємці і звичайні споживачі у Бєларусі і Казахстані констатують значне зростання цін на вітчизняні споживчі товари, позаяк купівельна спроможність росіян є вищою. Вищими є ціни і на імпорт. Ось, що думають про вступ до МС у Міністерсві внутрішніх справ Бєларусі. А так вважають у Казахстані.
Щодо продажу українських товарів до країн МС, то практика показує, що для цього створюються повсякчасні перепони, Росією перш за все. Торгівельні війни – сирна, залізнична, трубна... є звичною практикою росіян, застосовуваною з метою політичного тиску. Вступ України до МС, де Росія є фактично диктатором у прийнятті рішень (їй належить 57% голосів, а Бєларусі і Казахстану по 21-му%), цей тиск лише посилить. Отже пропаганда вступу до МС є антиукраїнською за своєю глибинною сутністю. Гадаю, що таку ідею не підтримають навіть і на маніпульованому референдумі.
Федералізація України! Я особисто категорично "за"! З "Богом Парасю, як люди трапляються!". Федералізуйте собі на здоров'я. Ось, що з того буде.
Стосовно мови, то вже усе сказано – підлість третього липня ускладнила політичне становище президента і дала опозиційним силам платформу до об'єднання. Втім, не надовго. Опозиціонери і тут не спромоглися ефективно використати долею подарований інструмент.
Отже, Віктор Медведчук "Пилипом з конопель" вискочив на суспільно-політичну авансцену. Його можна зрозуміти – інформація, досвід, "час і натхнення" та інші ресурси є. Політична ніша – також, бо влада і опозиція справді порпаються у болоті цивілізаційної вторинності, намагаючись відтворювати державу зразка вже не дев'ятнадцятого, а вісімнадцятого сторіччя. Українські політики до усвідомлення того, що ґрунт під ним просто розчиняється, прийдуть рівно у момент, коли попадають у прірву безвиході і непотрібності суспільству.
Віктор Медведчук лише перший з тих, хто намагатиметься скористатися прийдешньою революційною ситуацією. Він, до речі, направду робить корисну справу, бо показує куди йти країні точно не слід і чого робити напевне не треба. Тепер мають з'явитися ті, хто скаже, куди треба і що слід.
