ТИМОШЕНКО ВІДПУСТИТИ НЕМОЖЛИВО ЗАСУДИТИ!
Те, як пунктуаційно оформити цю фразу українській владі намагаються підказати у Європейському Союзі, США та численних міжнародних організаціях. Влада вислуховує усіх цих доброзичливців, але вперто тримається свого. Чому?
Повірити у те, що вся міжнародна активність довкола постаті Юлії Тимошенко зумовлена лише гуманітарними та правозахисними міркуваннями якось складно. Може, тоді повірити у те, що її звинувачення та утримання за ґратами зумовлено почуттям справедливості та прагненням української влади дотриматися закону?...
Неймовірна за драматизмом біографія Юлії Тимошенко потягне на не один пригодницький серіал. Кримінальні звинувачення, вирок та ув'язнення не став, не лише фіналом серіалу, але навіть і його кульмінацією. Не можна пригадати жодної жіночої (та й чоловічої також) постаті у Європейській історії яка б втративши найвищу владу, продовжувала б, з-за ґрат, впливати на політичну ситуацію у країні. Більше того – бути одним з її головних чинників, формуючи консолідовану позицію щодо української сьогоденної влади з боку впливових міжнародних центрів та всередині країни.
Цікаво було б порівняти число високопоставлених іноземних політиків та чиновників, які провідали Ю. Тимошенко у колонії та лікарні, з кількістю офіційних делегацій, які у цей час прийняли в українському уряді. Як пожартував один західний журналіст: "навіщо вам Кабінет Міністрів, коли у вас є "качанівська бранка"?"
Увага до долі Юлії Тимошенко, насправді означає те, що Україна залишається цікавою для світових центрів впливу. Економічна криза у зоні євро, яка тягне за собою безпрецедентне соціально-політичне напруження у ЄС, загроза повномасштабної війни на Близькому Сході, куди неминуче втягнеться Європа, змушують її шукати "ресурсу стабільності" на своїх східних теренах. Україна – найбільша за територією країна континенту, з її продовольчими, транзитними та, не смійтеся, – військовими можливостями, являє собою такий ресурс. Серед країн, які не є членами НАТО, Україна займає перше місце за масштабами участі у миротворчих операціях Альянсу.
Центри впливу шукають в Україні угодоздатного політика. Таким політиком, і зовсім не лише через харизматичну публічність, залишається Юлія Тимошенко. Хоча, звісно, що вона також до сьогодні є і найпривабливішим політичним брендом в Україні. Отже, може повернути собі владу, теоретично.
А ні опозиційні політики, а ні ті, хто при владі, не демонструють можливостей укладати та виконувати угоди. Ціна ж дотримання слова у переддень повномасштабного конфлікту зростає. Близькосхідна війна, якщо її не вдасться відвернути, знову може поділити світ на ворогуючі блоки, повернувши його до часів "залізної завіси. Геостратегічні гравці вже намагаються позначити лінію її майбутнього проходження. Чи відповідатиме частина цієї лінії обрисам якогось із відтинків українського кордону?
Схоже, що позицію США та ЄС стосовно звільнення Юлії Тимошенко поділяють і у Росії. З боку Дмітрія Мєдвєдєва, ще 28-го квітня прозвучав коментар щодо політичної мотивованості справи Ю. Тимошенко. Пізніше він не раз повертався до цього питання, зберігаючи тон його оцінки. А новообраний президент Франції публічно засудив "практику політичних переслідувань в Україні", в акурат після першої зустрічі з ним Владіміра Путіна, який, до речі, неодноразово говорив про можливість лікування Ю. Тимошенко у Росії. Можна лише здогадуватися як коментують "справу Тимошенко", російські владоможці на зустрічах без краваток з українськими колегами.
Виконати вимогу звільнення Ю. Тимошенко українській владі вкрай непросто. Коли у "газовій справі" вирок вже набув чинності, відтак можна було б застосувати механізм помилування, то у справі ЄЕСУ суд триває і складно знайти вагомі та юридично коректні підстави для зміни запобіжного заходу, надто через те, що оголошено і про підозру стосовно співучасті Юлії Тимошенко в організації убивства Євгена Щербаня. Клінч.
З нього слід виходити, бо країна зазнає зростаючого тиску. Бойкот державами ЄС травневого саміту у Ялті та Євро-2012. Проект резолюції конгресу США, де пропонується запровадження політичних санкцій проти України, постановка питання про неможливість головування нашої країни в ОБСЄ наступного року та невизнання легітимності парламентських виборів без участі у них ув'язнених лідерів опозиції – являють собою лише видиму частину скоординованих, схоже, заходів спрямованих проти України. Чим довше відкладатиметься політичне рішення у цій справ, тим боліснішим воно буде.
