7 вересня 2012, 14:38

З'ясовано, хто є святим заступником політологів

Свого небесного патрона мають чимало професій. У лікарів це св. Пантиліімон, у моряків – св. Миколай, у військових – св. Георгій, у гендлярів з крамарями – бізнесменів, "по модньому", – св. Параскева П'ятниця, а у митарів-податківців св. Апостол Павло. У тих, хто заробляє на хліб найстародавнішим фахом – св'ята і рівноапостольна Марія Магдалина, але заступається вона лише розкаяних блудниць. Є святий "відповідальний" за інтернет. Це Ісідор Севільський, засновник середньовічного енциклопедизму. Йому мають підносити молитви віруючі програмісти. Мабуть, що і хакери також. Проте, подейкують, що від середньовічних піратів їм у спадок залишився інший святий, чиє ім'я не розголошується. Захисники і любителі тварин, ветеринари, зокрема, моляться святому Франциску Асізькому.

А от у політологів досі немає свого небесного адвоката. Комусь, може видатися доцільним покласти цей обов'язок на ту ж таки св. Марію Магдалину, за сумісництвом, але, що спільного у політологів і, тим паче – у політтехнологів, з підопічними грішницями рівноапостольної жони-мироносиці? Правильно – усі знають, що геть нічого. І чи бачив хтось розкаяного політолога?

Політологам та політтехнологам потрібний свій, ексклюзивний небесний заступник. Тим паче, що політологія цілком серйозно визнана за науковий фах! В Україні є цілий академік Національної Академії Наук за спеціалізацією "політичні науки", незабаром оберуть і другого, купа докторів та кандидатів політичних наук, безліч кафедр політології, які цілком серйозно видають дипломи політологів – від Могилянки до Кулька. А небесного заступника у цієї спеціальності немає.

Точніше, не було, бо днями у Манявському скиті я його... зустрів. Звісно, що не самого святого, бо куди ж мені грішному сподобитися такого дива, а меморіальну дошку на його честь. Він бо є засновником монастиря. На рожевому камені вибито напис: "Йов Княгинецький...1520 – 1621. Філософ, політолог, педагог..."

Політолог з сімнадцятого сторіччя, канонізований УПЦ КП, а також УПЦ МП, поза конкурсом посів місце небесного патрона політологів сучасних. Він єдиний "святий політолог" у світі. Пропоную обрати його до усіх політологічних асоціацій почесним членом номер один. Бажаючі політологи-фундаменталісти можуть ставити йому свічки, замовляти молебні, вивішувати його ікону у красних кутках офісів... Можна заснувати фонд його імені, проводити політологічні читання під його святим патронатом. Словом, завдяки креативній меморіальній дошці українські політологи отримали тривкий бренд-інформаційний привід. Такого немає у жодної національної політологічної спільноти у світі.

До речі, сам Йов, що походив з містечка Княгинина, на місці якого Андрій Ревера-Потоцький заснував Станіславів, направду був визначним суспільним мислителем та громадським діячем, а ще він був дуже працьовитим, добре освіченим та шанованим у суспільстві чоловіком. Отож Церква (Промисел Божий), який діяв через скульптора – автора цієї меморіальної дошки не помилилися (зрозуміло, що і не могли помилитися) з "призначенням" св. Йова у "небесні політологи". Така честь виявлена до політологів земних великим авансом.

- Чим на життя заробляєте? – запитав я днями у Станіславові (з 1962-го року – Івано-Франківську) молодого чоловіка, який підсів до мене у кав'ярні "Гармидер", аби розпитати про "політичні перспективи".

- Життя склалося так, що політологую, – відповів він, назвавши місцем роботи одну з іменних партій першої шістки.

- Ви за неї проголосуєте? – здивувався я, бо бачив, що мій співрозмовник добре поінформований та щиро переймається станом країни.

- Ну, звісно ж – ні! – обурився він. – Я проголосую за опозицію, хоча вони й нікчеми (було вжито міцніше слово). У нашому офісі за "роботодавця" ніхто не голосуватиме.

- А диплом у вас за яким фахом? – далі цікавився я.

- Викладач фізкультури та фітнес-тренер. От зароблю грошей на цій виборчій кампанії, позичу ще у родичів та наступного року відкрию тренажерний зал. У Познані. Вже й місце з братом там пригледіли.

Політолог! Він тому знає де вкладати свої гроші і працю, але українським академіком від політології йому не бути. Втім, він цього і не хоче.

Російською цей текст: тут

Системна політична криза розгортається. Чи є ще вихід з неї?

Одним з наслідків часткового оприлюднення матеріалів операції "Мідас" стала очевидність розколу правоохоронної системи. Лінія розділу пролягає між "старими" традиційними правоохоронними установами і Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою та Національним антикорупційним бюро України...

Реальність загрози застосування ядерної зброї ІІ

Невстиг я зробити вчора допис на УП про винекнення нових чинників ядерної загрози, коли це раптом Пу провів чергове телезасідання рашистської ради безпеки, де було здійснено оцінку нової американської ракетної системи "Темний орел", яку США готові розмістити в Європі вже наступного року...

Реальність застосування ядерної зброї

До початку цієї війни загальноприйнятою була думка, що ядерна зброя існує, як чинник стримування агресії і ніколи не може бути застосована. Проте знавіснілий напад рашистів на Україну показав, що навіть наявність зобов'язуючих документів, резолюції ООН, світова громадська думка та санкції не заважають ядерній країни напасти на найближчого сусіда і вести війну вже стільки часу, скільки для Радянського Союзу тривала Велика Вітчизняна...

Опозиція домоглася збільшення доходів бюджету на 175 мільярдів гривень

Державний бюджет наступного року буде вкрай напруженим. Видатки на війну зменшити неможливо, соціальні зобов'язання держави – так само. Іноземні партнери звісно допомагають Україні, проте у них дедалі більше питань до ефективності використання цих коштів...

Якщо витягти стрижень війни?

Путін зірвав зустріч у Будапешті, бо прагне продовження війни. Навіщо? Російська економіка на межі рецесії. Внутрішня і зовнішня легітимність режиму зникає...

Парламент має повернути проект Держбюджету – 2026 в Уряд для кардинальної переробки

Вперше в історії українського парламентаризму у Верховній Раді діє урядова коаліція у складі лише однієї партії – "монобільшість". Здавалося б, що у таких ідеальних для влади умовах координація між Кабінетом Міністрів і його фракцією мала би бути ідеальною...