Писана кнопка
Ті, хто знайомий зі способами виробництва свинини у селянських домогосподарствах знають, що, аби свиня не робила шкоди, їй у рило встромляють дротяне кільце. Цей сенсорний пристрій надійно запобігає свинству на городі, у дворі, на шляху.
Запровадження механізму унеможливлення публічного – нахабного і демонстративного – порушення Закону законодавцями є cамовизнанням відсутності в них будь-якої правової та загальної культури. Опозиція тисячу разів має рацію, коли вимагає персонального голосування, бо незаконне ухвалення законів множить на нуль повагу до них, відтак – до держави. Проте, законодавча робота не обмежується голосуванням. Логічно, екстраполюючи ряд вимог до нардепів, вимагати від них: читати законопроекти, розуміти їх, і, уявіть, писати. А ще – прораховувати наслідки їхнього ухвалення|неухвалення – соціальні, економічні, соціопсихологічні... Такі вимоги смішно ставити до українського парламенту.
"Казус кнопки" дуже вигідний владі, бо направду у тій ситуації, куди вона завела країну, їй, окрім, дрібно лобістських проектів, немає чого запропонувати парламенту для серйозного розгляду. Опозиції, до речі, такс само. Ідей у неї катма. Хіба, виступити на боці Газпрому, солідарно із комуністами, у питанні видобутку сланцевого газу. Ніби не вона – опозиція, коли сама рулювала країною, гроші, що надходили до країни за Кіотським протоколом, спрямовувала на проїдання, замість розвитку технологій енергозбереження, на що вони засадничо призначені.
Довкола кнопки розгортається черговий договірний матч, який, втім, вже не може замаскувати інституційної неспроможності держави, як такої. А персонального голосування слід домогтися обов'язково! От, лишень, чи буде за, що голосувати?