Партія регіонів зосереджується
На своїй прес-конференції, 22 лютого президент повідомив про розблокування трибуни парламенту за півгодини до того, як це насправді відбулося. Він тоді передчасно оприлюднив домовленість, досягнуту між його представником та лідерами опозиції. Зроблено це було для того, щоб не дати опозиції зберегти обличчя – публічно зарахувати собі переможні очки у протистоянні з владою.
Такий прийом мав би насторожити опозиціонерів та змусити їх провести інвентаризацію ризиків, тим паче, що створення судового прецеденту стосовно П. Балоги та О. Домбровського чітко вказувало напрямок, з якого буде здійснено напад. Хоча, щоб передбачити можливість неурочного засідання регламентного комітету, треба мати неабияк розвинену та не зовсім здорову фантазію.
Отже парламентаризм нищитиметься далі. Почався цей процес тоді, коли з мовчазної згоди опозиції, Конституційний Суд повернув дію Конституції зразка 1996-го року. Згодом опозиція підтримала, запропонований владою Закон про вибори, за яким отримавши більше половини голосів громадян, добровільно без бою пішла у меншість. З цих міноритарних позицій вона продовжує йти у політичне небуття. Небезкорисливо для себе, але зраджуючи суспільні інтереси.
Не треба бути добрим математиком аби екстраполювати ці процеси: за допомогою судів з лав опозиції повисмикують найбільш юридично вразливих депутатів. Після того, як лідери не спроможуться їх захисти, приховані конфлікти наберуть розголосу, посилиться суперництво за статус лідера, на тлі якого знову розвинеться "синдром тушкування", особливо у партії "Батьківщина", хоча й в "УДАРу" можуть виявитися "не усі дома". Кожна з трьох опозиційних сил заявить про свій "окремий шлях". Триєдина опозиція припинить існування і за класикою військових стратегій буде розбита поодинці.
Перемоги згуртують партію регіонів, а підприємці, які виступають негласними спонсорами опозиції, зрозуміють, що немає вже сенсу фінансово її підтримувати.
За стінами парламенту виникатимуть спроби розвивати нові політичні проректи, що становитимуть пряму конкуренцію експлуататорам великомученицького статусу Юлії Тимошенко, іміджу модерновості та сили Віталія Кличка та ідеї націоналізму. Останнім це загрожує найменше, бо вони таки являють собою ідеологічну партію. Проте, стати повноцінною політичною альтернативою чинній владі вони ще довго, об'єктивно, не матимуть змоги.
У який спосіб можна зупинити процес гнійного розкладання опозиції? Апеляція до громади. Не "ковбасне сюсюкання", а чесний діалог з нею. При цьому починати слід із дражливих тем суспільних забобонів: від проголошення необхідності вступу до НАТО, до констатації неминучості поширення генетично модифікованих продуктів; від лібералізації самозайнятості до вільного продажу та купівлі іноземної валюти; від перетворення землі сільськогосподарського призначення на товар до націоналізації підприємств інфраструктурного життєзабезпечення...
Спроможна ця опозиція на таку політичну роботу? Вона навіть не уявляє, що насправді становить предмет цієї роботи. Тому її сподівання лише на "саме розсмокчеться".
Разом з С. Власенком депутатського мандата позбавляють А. Веревського, який почав свою кар'єру політика під крилом О. Мороза, тоді Ю. Тимошенко, а нині він член фракції Партії регіонів. Версія, що А. Веревський добровільно позбавляється мандата, бо бізнес його не відпускає, не може бути правдивою. Репутації якого міжнародного бізнесмена треба мати "в анамнезі" судову констатацію незаконності його вчинків? Сам міг би добровільно скласти мандат. Так само симптоматично виглядає трагікомічний інцидент у аеропорті з В. Колісниченком.
У першому випадку це дуже схоже на передпідготовку до переділу перспективних активів, у другому – на розмивання популярності, нехай і у вузьких колах, балакуна ("по-модньому" – спікера), який завдає більше шкоди, ніж користі правлячій партії.
Як сказав колись один нездарний російський дипломат – кн. О. Горчаков: "Росія зосереджується". ПР зосереджується по усіх напрямках – від консолідації активів до скидання політичних пасивів. Опозиція "лягли і просють"??!
PS
У розмові з Борисом Беспалим виникло питання, чому суд позбавляє депутатів-сумісників саме мандатів, а не, наприклад, посвідчень адвокатів. Дійшли висновку, що у Законі про статус депутатів прописано умови несумісності саме з депутатською діяльністю, а у Законі про адвокатуру, хоча і є норми несумісності, але депутатство там не згадане. Була б ця норма "дзеркальною", тоді легше б було захистити С. Власенка. Проте усе одно якогось зі статусів він мав би позбутися.
