Жест
Щойно здійснене Помилування Юрія Луценка є правильним з усіх точок зору кроком, який не зможуть розкритикувати найзапекліші опоненти Віктора Януковича.
Це передбачуваний фінал кількарічної драми, що розігрувалася на українській політичній сцені, і у якій, із самого початку усі силові переваги були на боці В. Януковича. Він виступає режисером, сценаристом та актором цього дійства в одній особі.
Попри це, Юрієві Луценку вдалося підкорегувати сценарій, відмовившись просити про помилування. Втім, імовірно, що сценаристи не дуже сподівалися на таке прохання.
Фінал вони оформили з пафосом радянського соцреалізму. Парламентський уповноважений з прав людини, одразу після рішення касаційної інстанції, яке залишає Ю. Луценка винним у інкримінованих злочинах, звернулася до гаранта з клопотанням, помилувати засудженого за суто гуманітарними ознаками, попри відсутність такого прохання з боку засудженого та визнання ним своєї вини.
У день Благовіщеня Пресвятої Богородиці помилування здійснюється. Разом з Ю. Луценком на волю виходить ще один колишній урядовець Георгій Філіпчук, який просив В. Януковича про це та відшкодував державі більше мільйону збитків, інкримінованих йому судом.
Помилування є жестом доброї волі з боку глави держави і не може бути зараховано опозицією до власного активу.
Помилування муситимуть привітати Брюссель та Вашингтон, одразу ж наголосивши на необхідності аналогічного рішення і щодо Юлії Тимошенко. Отримають прогнозовану відповідь, що у її кримінальних справах не пройдено усіх процедур, які дозволили б застосувати "прецедент Луценка" – помилування, без прохання засудженого. Одначе, "гуманна українська влада" розгляне, звісно, таку можливість, щойно для того з'являться законні можливості.
Помилування свідчить про впевненість влади у собі. Про її намір і далі рухатися шляхом авторитаризму, підміняючи справедливе та неупереджене правосуддя "жестами доброї волі".
Чи сприятиме повернення Ю. Луценка до активного громадського життя консолідації опозиції? Чи об'єднається вона довкола єдиної мети відновлення та розвитку демократії європейського зразка? Чи спроможеться зупинити ліквідацію парламентаризму, місцевого самоврядування, свободи підприємництва?... Шанс знову є.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
