Якщо виніс сміття із хати – не забудь розсортувати!
Шила у мішку не сховаєш – у морозильник усіх тушок не запхаєш. Негаразди у найбільшій опозиційній фракції очевидні. З-за лаштунків на авансцену викотився клубок зчеплених намертво хортів, які гризуться за рештки поживного, ще донедавна, бренду "Об'єднана опозиція "Батьківщина".
Бійкою тішиться, як компетентно зацікавлена публіка, так і та, що споглядає цю трагікомедію просто знічев'я.
Найемоційніший, і від того найвідвертіший, український політтехнолог Олег Мєдвєдєв вже публічно критикує парламентарів від опозиції за те, що вони публічно критикують своє політичне начальство в особі Арсенія Яценюка, перш за все.
Розмивання авторитету А. Яценюка, як керівника фракції означає загрозу втрати для "ОО" можливості ефективної участі в президентських виборах, бо "розкрутити" іншого публічного лідера за півтора роки не вийде, а Юлію Тимошенко не зареєструють кандидатом, через непогашену судимість.
Звісно, можна пофантазувати про те, що загострення соціально-економічної ситуації змусить парламентську більшість, під тиском збурених мас, ухвалити, а президента – підписати закон, який би дозволив балотуватися громадянам із чинною судимістю. Ще, охочі можуть помріяти про визнання судами неправосудності вироків у кримінальній справі "газових контрактів", так само, як і рішень щодо інших членів уряду Ю. Тимошенко.
На центр тяжіння для опозиційно налаштованих громадян перетворюється Віталій Клічко. Утім, йому ще доведеться відстояти своє право бути зареєстрованим кандидатом у президенти – термін постійного проживання претендента в Україні на момент виборів має становити 10 років. Визнання, чи невизнання цього юридичного факту залежатиме, зрештою, від всесвітньо відомого, своєю об'єктивністю та незаангажованістю, українського правосуддя.
Зростання рейтингу партії "Свобода" теж не є доброю новиною для "Батьківщин", бо електорат обох перебуває у "сполучених посудинах", особливо у центрі країни. При цьому, "Свобода" вдається до прямих – усім помітних дій у відстоюванні інтересів своїх виборців. Вона єдина з опозиційних партій не користується послугами платних мітингарів на спільних масових заходах опозиції.
Набраний за принципом старозаповітного Ноя, ковчег парламентського списку "ОО" узяв курс на мілину, а "тварі" дедалі голосніше ремствують. Деякі стрибають за облавок, аби чимдуж плисти до певніших плавзасобів.
Докори Олега Мєдвєдєва керівнику міської організації "Батьківщини" Юрієві Одарченку у падінні рейтингу їхньої політичної сили серед киян є справедливими лише почасти, бо, хоча і справді політична активність партії у столиці близька до нуля, однак кияни своє ставлення до неї ґрунтують також і на парламентських поразках "ОО".
Ідеологічний підрозділ "Батьківщини" не запропонував жодних політичних інновацій, ані для країни, ані для окремих громад. Наявні програмові напрацювання, у сучасній динаміці соціального часу швидко застарівають. Утім, нові політичні ідеї можуть виявитися надто складними навіть для самих публічних політиків. Минулорічне передвиборче замилування опозиційними ораторами також вивітрюється через їхню неспроможність досягати результатів...
Що далі – політичний вакуум – переливання з пустого у порожнє відсутніх змістів?
У День Європи три опозиційні партії провели мітинг на Софійській площі у Києві. Єдиним спомином про нього є пробний шарварок довкола журналістів, зчинений за "нерішучості міліції". Жодних дороговказів "зіркова" сцена під стінами "Собору соборів" не запропонувала. Спостерігачі відзначили хіба офіційну відмову трьох опозиційних парламентських партій від висунення єдиного кандидата на близьких, вже, виборах президента. Цей намір у листі з-за ґрат схвалила Юлія Тимошенко.
Віктор Янукович спрямував до Верховної Ради своє послання. Його грубі блакитні екземпляри прислужилися опозиції лише для декорування ними трибуни та "шинквасу" президії парламенту. Жодного аналізу пропозицій, що викладені у посланні, висунення альтернативних, дослідження стану здійснення намірів, які В. Янукович декларував у трьох попередніх своїх річних посланнях, опозиція не здійснила. Їй це і на думку не спало.
Правляча партія так само не поспішає популяризувати цього тексту – занадто великий розрив між його змістом та буттям країни. Можливо ПР й хотіла щось сказати суспільству цим документом, проте не сказала, та й чути її країна не надто бажає, бо не вірить у щирість намірів.
Наприклад, у посланні слушно пропонується запровадити вибори міських голів у два тури, а парламентарів – за відкритими партійними списками. Ну, й де законодавчі ініціативи із цих простих питань, чи від самого президента, чи від депутатів його партії?
Отже, де практичні політичні кроки тих, хто "окупував" авансцену? До чого призводить інтелектуально-організаційна неспроможність політичних важковаговиків? Що мається на увазі під "політичними змістами"? Зрештою, "чим заспокоїться серце політтехнологів"...Про це у наступному блозі. Сьогодні ж, бо цей і так вийшов задовгим.
