Полишити зону!
Вчора в Києві поховали командира першої роти спецпідрозділу МВС "Азов" Родіона Добродомова. Він загинув у Маріуполі, 9 травня, від пострілу в спину, коли прикривав вхід групи правоохоронців на перший поверх, захопленого терористами райвідділу міліції. Родіонові було 29 років, в нього залишилася дружина і двоє маленьких дітей.
Того ж дня у Маріуполі, в ході антитерористичної операції терористи вбили підполковника Сергій Демиденка, бійця-кулеметника Олега Ейсмана, начальника ДАІ міста Віктора Саєнка, співробітника ППС Михайла Єрмоленка, бійця нацгвардії Богдана Шлемкевича, цивільного маріупольця Олексія Воробйова.
Вже мертвому Сергієві Демиденку терористи викололи очі та відрізали вуха.
Гинуть кращі – сміливі, відповідальні сумлінні.
Тоді, коли у Маріуполі відбувалися вуличні бої з терористами, натовпи людей у різних районах грабували магазини. Сьогодні повідомляють, що мародерство у місті вщухає.
Місцеві органи влади – перед усім більшість правоохоронців, депутатів та місцевих голів на значних територіях Донецької та Луганської областей або відверто стають на бік терористів, або мовчки потурають їм. Антиукраїнські настрої значної частини місцевого населення, його готовність співпрацювати з терористами унеможливлюють для держави відновлення правопорядку, без великих людських втрат.
Крупні промисловці – "господарі життя" у Донбасі, які розбурхали сепаратиські настрої з метою використати їх задля шантажу центральної влади, самі створили нового суб'єкта впливу – озброєні банди. Вони позавчора забезпечили видимість проведення "референдуму" за вихід Донецької та Луганської областей зі складу держави Україна. Тепер "господарі життя", які хотіли виторгувати у Києва гарантії збереження своїх можливостей на безконтрольне використання залишків промислового потенціалу Донбасу, його мінеральних ресурсів та нещадної експлуатації робітників у жахливих умовах праці за злиденну платню, вже мало контролюють лідерів сепаратистів – ті самі беруть що їм заманеться. Частину Донеччини та Луганщини перетворено на зону кримінального лиха.
Держава зобов'язана захистити "санітарним кордоном" від розповзання лиха країну загалом. Там, де влада може спертися на підтримку громадян, слід зміцнити правоохоронні органи та заблокувати збройними підрозділами межу із зоною.
Таке рішення стане жорсткою та радикальною відповіддю шантажистам і терористам. У зоні залишиться велика кількість громадян України, чия безпека та гідність опиняться під серйозною загрозою. Організувати гуманітарний коридор та фільтраційні пункти для біженців буде важко і дорого. Ще складніше буде забезпечити біженців житлом і робочими місцями. На це не вистачить бюджетних грошей, які буде зекономлено внаслідок припинення дотацій нерентабельним видобувним та іншим виробництвам у зоні кримінального лиха.
У зону неодмінно зайде Росія. Вона побоїться анексувати її за прикладом Криму, бо В. Путін вже добре зрозумів, яку величезну загрозу його режимові несуть фінансово-економічні санкції, запроваджені цивілізованим світом. Проте Росія засилатиме туди власні кримінальні елементи та диверсійно-терористичні групи. Криміналізація зони посилюватиметься.
І при всьому цьому шантажисти не лишають Києву іншого виходу, як створити санітарний кордон між територіями, охопленими мародерством та тероризмом і тими, де громадяни прагнуть нормального співжиття, заснованого на праві, взаємоповазі та гуманізмі.
Це рішення слід приймати якомога швидше, щоб площа зони була мінімальною. Її межі визначяться автоматично – це території, де не створено виборчих дільниць по виборах президента України.
