Місце сили і пам'яті – що робити з Майданом
Наростання споживацтва загальмовується. Дедалі більше людей усвідомлює нераціональність накопичення речей, оманливість цінностей престижу, вимірювання життєвої успішності за маркою автівки чи годинника.
Цінності споживацтва створювалися маркетологами задля розширення виробництв і, відповідно, прибутків їхніх власників. Нині зі збільшенням кількості населення планети і зменшенням її невідтворюваних ресурсів споживацтво поступається раціональному споживанню.
До чого тут Майдан? До того, що ті, хто на нього двічі вийшов – у 2004 і у 2014 були носіями цінностей – суспільної відповідальності, солідарності, просто чесності. Звісно, що мова не про сцену – президію Майдану. Ті ж, хто з Майданом воював і воює роблять це перед усім задля збереження можливостей для себе жити у божевільних розкошах – у гламурі, "по-модньому", як Свирид Петрович говорли. Гламур стає синонімом непристойцності.
Гламуру не має бути на оновленому Майдані. Він не місце для заробляння грошей.
Важко сказати, чи є ще в Україні така потужна концентрація об'єктів культури, як довкола Майдану: Музей води, Дитячий театр, стадіон "Динамо", Образотворчий музей, Філармонія, Українськи дім, Консерваторія, Малий музей Тараса, а ще Михайлівський Золотоверхий, Софія, костьол, Бібліотека парламенту... Це природне соціо-культурне середовище. Йому лише треба трохи допомогти самоорганіізуватися.
Перед усім – ніякого повернення машин на Хрещатик – від Прорізної до Європйської площі, окрім проїзду Інституцькою на Михайлівську та з Грушевського на Володимирський узвіз. Не пафосні готелі, а арт-готелі та хостели, не бутіки, а недорогі кав'ярні, не паркувальні майданчики, а сквери, клумби, фонтани.
Майдан має стати місцем для художників, вуличних аніматорів, музикантів. Те саме у йог підземних просторах взимку. Далі – тут.
Зараз створюється чимало партійних прожектів, бо Майдан трохи розчистив політичний простір. Типовою проблемою усіх цих партій є брак політичних інновацій. Причина у тому, що ці партії створює одне й те саме середовище зі стандартним і зашкарублим уявленням про сенси, змісти та методи політичної діяльності. Організацій соціокультурного, історичного простору Майдану є однією з таких можливих інновацій.
Втім, нині в нас війна. На неї пішли ті, хто є справжніми переможцями Другого Майдану. Може слід дочекатися їхнього повернення, бо коли вони повернуться, то неодмінно допоможуть тим, хто був на сцені швидко згадати за що направду стояв і гинув Майдан. Учасники війни також, поглянувши на Майдан "свіжим оком" підкажуть як організувати цей історичний простір.
