Театр Ветеранів
Вчора мені пощастило бути на виставі Театру Ветеранів, поставленої режисером Олександром Ткачуком, діючим майором ЗСУ, за п'єсою колишнього старшого бойового медика 241 бригади ТрО ЗСУ Аліни Сарницької. Називається твір "Військова мама" і присвячено його життю українців на фронті і у тилу. Перед усім це гранично чесний спектакль, як на часи військової самоцензури, правил якої дотримується чимало митців та публічних осіб. Немає жодної проблеми суспільного буття сьогоденної воюючої України, яка б не була гранично чесно відображена у подіях на сцені.
Показано, як частина наших співгромадян намагається поводитися так, ніби вони живуть у мирний час і, що війна це "не про них", що вона є справою лише військових. Відображено такі явища як СЗЧ і "бусифікація", страх перед каліцтвами і смертю, нестача ресурсів для війни, розпад родин через тривалу розлуку. Окремими дуже рельєфними темами вистави є жінки на війні та діти і війна. Не обійдено увагою і лицемірство окремих владоможців, які намагаються спекулювати на пам'яті загиблих, водночас допомагаючи ухилятися від війни "потрібним людям". Наявна навіть тема шкільних поборів із батьків учнів.
Гідно подиву як драматургу, режисеру і акторам вдається лаконічними сценічними засобами досягнути настільки всеохопного і точного відображення впливу війни на усіх нас.
Акторський склад Театру Ветеранів є унікальним в ньому грають діючі військові, учасники війни, які зазнали важких травм на фронті, діти і дружини ветеранів, цивільні люди. Більшість з них не має спеціальної акторської освіти, проте майстерності, з якою вони роблять свою вражаючу роботу можуть позаздрити і корифеї сучасної української сцени.
Громадянська ідея створення Театру Ветеранів виникла як відповідь на гостру суспільну потребу реабілітації фронтовиків, які повертаються з передової. Театр являє собою осередок спілкування, взаємодопомоги і взаємодії ветеранів між собою та зі спільнотами, які готові допомагати у вирішенні численних проблем, що постають перед фронтом і тилом в ході цієї війни.
Театру дієво допомагає Благодійний фонд МХП-Громаді, який серед своїх розгалужених і численних програм має створення ветеранських центрів і проектів адаптації. Сам факт існування такої унікальної громадської установи як Театр Ветеранів є свідченням здатності українського громадянського суспільства до самоорганізації.
Театр гостро потребує власного стаціонарного приміщення – так би мовити багатофункціонального Палацу ветеранів для здійснення численних культурних, освітніх, соціальних ініціатив, які народилися і ще народяться у середовищах військових, членів їхніх родин, громадських активістів.
У держави є всі можливості допомогти у вирішенні цієї проблеми. Внаслідок запровадження в Україні санкцій та судових вироків проти російських бізнесменів, конфіскації чи націоналізації майна, обміняних у росію колишніх українських чиновників та інших діячів – від попів до директорів підприємств, є наявними чимало об'єктів нерухомості по всій країні, що можуть бути передані ветеранським організаціям, після гранично коректного юридичного визначення їхнього статусу, як державної чи комунальної власності. Експлуатаційні видатки можна поділити між державним та місцевими бюджетами і доброчинними внесками.
Після закінчення вистави у фойє відбулося спілкування акторів, автора п'єси і режисера із глядачами. Дві спільноти стояли навпроти одна одної. Митці відповідали на численні питання. Дуже виразним став виступ учасника проектів театру, добровольця і ветерана Андрія Сіромахи, який зазнав важких ампутаційних травм у зовсім молодому віці. Він сказав, що такі мистецькі явища допомагають "зшивати" поєднувати різні суспільні спільноти, доносити правду про війну до як найширших суспільних верств. Попри те, що Андрій пересувається на інвалідному візку, його енергетиці, мужності та силі можуть позаздрити більшість цілком здорових молодих людей.
Відомий український режисер Ахтем Сеітаблаєв повідомив, що 4 грудня у Молодому театрі на Прорізній відбудется, поставлена ним вистава Театру Ветеранів "Енеїда" за Іваном Котляревським. Приходьте!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
