Конструктивні пропозиції науковців до Коаліційної угоди
Оприлюднені проекти Коаліційної угоди стали декларацією намірів нової влади щодо організації суспільного буття країни. Активні та відповідальні спільноти громадян мають свої ідеї щодо змісту цих угод. Навожу лист з цього питання до керівників держави від Українського фізичного товариства.
У ньому не йдеться про збільшення державного фінансування науки. Мова про раціональну організацію управління наявними ресурсами та уникнення їхнього марнування, що є предметом ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ у науковій сфері.
Президенту України Петру Порошенку
Прем'єр-міністру України Арсенію Яценюку
Вельмишановний Петре Олексійовичу!
Вельмишановний Арсенію Петровичу!
Український народ виявив велику довіру очолюваним Вами політичним силам, пов'язавши з ними надії на дальший рух України до Європи. Водночас це покладає на Блок Петра Порошенка й "Народний фронт", які, сподіваємося, стануть невдовзі основою нової парламентської Коаліції, і величезну відповідальність за визначення правильних орієнтирів такого руху.
Тому нашу тривогу викликало те, що і проект Коаліційної угоди, оприлюднений Блоком Петра Порошенка, і перелік першочергових законодавчих ініціатив партії "Народний фронт" майже, або й зовсім не торкаються проблем розвитку національної освіти й науки.
Ми вважаємо, що ці проблеми заслуговують на першочергову увагу, оскільки саме наука є основою сучасної інноваційної економіки, розвинутого громадянського суспільства, а розробки вітчизняних учених можуть забезпечити надійну обороноздатність держави в умовах російської агресії.
Сьогодні щодо стану української науки висловлюють різні оцінки. Одні вважають, що її система працює в основному ефективно і потребує лишень додаткового фінансування. Інші переконані, що ця система потребує докорінної перебудови. Тому спробуємо звернутися до об'єктивних фактів.
На нашу думку, з метою визначення ступеня ефективності чи неефективності вітчизняної науки слід насамперед порівнювати рівень фінансування досліджень і розробок у різних країнах та досягнуті при цьому результати. З урахуванням коливань валютного курсу і секвестрів бюджету в 2014 році цей рівень фінансування в абсолютних цифрах в Україні у приблизно у 10 разів нижчий, ніж у Польщі, в 100 разів нижчий, ніж у Росії, в 1000 разів нижчий, ніж у США. Бюджетне фінансування науки в нас опустилося до позначки, нижчої ніж 0,25% ВВП, що є показником слабкорозвинених країн Африки (орієнтир, визначений Лісабонською стратегією для країн ЄС – 3%).
Відтак розмови про те, що начебто в "Україні на науку марнуються величезні кошти" – завідомо неправдиві й недобросовісні. Українська наука виживає (і часто продукує цілком конкурентні за світовими мірками результати) за такого рівня фінансування, за якого, згідно з усіма міжнародними науковометричними канонами, вона вже мусила б загинути. А одна надрукована українськими науковцями стаття в журналі, включеному до міжнародної бази "Web of Knowledge" (де критерії оцінювання абсолютно однакові для всіх), "коштує" для нашого бюджету в 10 разів менше, ніж аналогічна стаття західних колег – їхнім платникам податків (і в цьому сенсі ККД наших дослідників на порядок вищий!) І це є заслугою українських учених, які примудряються працювати за немислимих для їхніх європейських колег умов.
Тому ми наголошуємо: заяви, начебто віддачу від української науки можна підвищити лишень за рахунок адміністративних реформ і без збільшення рівня її підтримки – завідомо нефахові й безвідповідальні. Сучасні результати проривного рівня немислимі без дорогого експериментального обладнання, матеріалів, реактивів, баз даних і літератури. Коштів на все це український бюджет давно вже майже не передбачає, обмежуючись фактично лишень виплатою злиденної за світовими мірками зарплатні й утриманням (украй недостатнім) будівель наукових установ.
Неприйнятною і нефаховою також є пропозиція суттєво зменшити число вчених в Україні, зосередившись на підтримці порівняно невеликого числа "проривних" колективів і напрямків. Адже число дослідників в Україні (і насамперед у сфері природничих і технічних наук, які визначають науково-технічний прогрес) за роки незалежності вже скоротилося майже в п'ять разів, і нині за числом дослідників на 1000 населення ми опинилися нижче переважної більшості країн ЄС. А існування "проривних" колективів без широкого підґрунтя професійних наукових спільнот середнього рівня неможливе – це азбучна істина.
Ми переконані: нинішня система підтримки науки в Україні потребує вдосконалень, але їх повинні проектувати і здійснювати фахівці. Інакше ризикуємо безповоротно втратити унікальний науковий потенціал, які ми зберегли досі, і за яким досі за всіма об'єктивними критеріями перебуваємо серед 20-30 провідних держав світу.
Тому ми наголошуємо: на часі – ухвалення нового Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", який визначив би державну підтримку науки як основу сучасної інноваційної економіки та обороноздатності країни, гарантував би достатнє базове бюджетне фінансування наукових установ для збереження провідних наукових шкіл і водночас – підтримку пріоритетних фундаментальних і прикладних досліджень за результатом відкритого конкурсу на грантовій основі та в рамках виконання державних цільових програм.
Держава має гарантувати збереження унікального наукового потенціалу Національної академії наук України з одночасним реформуванням принципів її управління в напрямку демократизації й зорієнтованості на виконання пріоритетних державних завдань. Водночас мають здійснюватися цілеспрямовані заходи для зближення університетської та академічної науки, покращення умов для наукової праці у ВНЗ.
Ключовим питанням в Україні є створення сучасної інноваційної системи для забезпечення неперервного зв'язку в ланцюжку від дослідної лабораторії й до виробництва, що включатиме технологічні та наукові парки, венчурні фонди, мережі трансферу технологій тощо. Адже цей зв'язок в Україні порушено не з боку науки, а з боку енерговитратної, деформованої, пристосованої до отримання надприбутків в умовах корупції економіки.
Водночас необхідні дієвий захист інтелектуальної власності як необхідна передумова успішної комерціалізації наукових розробок, та здійснення політики "нульової толерантності" щодо плагіату в науці, аж до позбавлення наукових ступенів і вчених звань, отриманих на підставі доведеного плагіату.
Ці зусилля має вінчати повноправне входження України до Європейського дослідницького простору після набуття нею асоційованого членства в Рамковій програмі ЄС "Горизонт-2020" (що прямо передбачено статтею 376 ратифікованої Українським парламентом Угоди про асоціацію з ЄС).
З проблемами науки тісно пов'язані проблеми освіти, причому не лише вищої (де слід завершити перехід до європейських стандартів), але й середньої, де має бути неодмінно забезпечено високих рівень викладання предметів природничо-наукового циклу. Адже без цього говорити про високотехнологічне майбутнє України – нереально.
Українське фізичне товариство, яке є повноправним членом Європейського фізичного товариства і об'єднує провідних науковців-фізиків та популяризаторів науки, закликає державну владу зробити нарешті науку пріоритетом державної політики. Переконані: тільки на такій основі можливий омріяний прорив України до Європи.
УФТ готове надати експертну підтримку в опрацюванні тієї частини Коаліційної угоди, де буде закріплено зобов'язання Коаліції всіляко сприяти розвитку науково-технічного та освітнього потенціалів України і, за участі наукової та освітянської громадськості, реалізувати комплекс заходів для оптимізації умов для освітянської та наукової діяльності.
На доручення Координаційної Ради УФТ
з глибокою повагою
Голова Координаційної Ради проф.Ігор Дмитрук
