1 червня 2017, 17:06

Якби ж то Україна програла...

Останній день весни приніс добру звістку зі Стокгольму. Трибунал при Арбітражному інституті Торгівельної палати оприлюднив ухвалу у справі НАК "Нафтогаз України" проти ПАТ "Газпром" щодо контракту на постачання газу до України від 2009 року. Його було укладено за перебування на посаді прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко.

Ухвалою цілковито відхилено вимогу Газпрому стосовно застосування принципу "бери або плати". Водночас задоволено вимогу "Нафтогазу" про перегляд контрактної ціни з урахуванням ринкових умов. Також повністю скасовано заборону на реекспорт газу.

Здавалося б, що є привід для обережного оптимізму у питаннях стосунків з російським монополістом та розвитку реальної енергетичної незалежності країни. Однак прем'єр Володимир Гройсман, коментуючи вчора рішення Трибуналу, приділив основну увагу розповіді про те, ... що було б якби раптом позивач з боку України цей суд програв. Але ж Трибунал ухвалював своє рішення, керуючись саме названим контрактом, яким визначено право звернення сторін до цього органу міжнародної юстиції. Відтак у "Газпрому" просто не було можливості уникнути участі у судовому процесі, як не зможе він ухилитися і від виконання рішення, що стало його результатом. Саме контракт є підґрунттям рішення Трибуналу.

Значущим його наслідком є те, що відкриваються правові можливості повернути кошти, переплачені Україною "Газпрому" протягом 2010-2013 років за часів правління Віктора Януковича.

При цьому треба пам'ятати, що "попередній злочинний режим", маючи всі правові можливості звернутися у Стокгольм з тим самим за змістом позовом, як і той, що виграно нині, цього не робив. Натомість контракт-2009 використовувався як привід для судового переслідування Юлії Тимошенко з метою унеможливити її політичну діяльність.

Режим нинішній, попри очевидну ефективність контракту, використовує його з тією ж метою. При цьому найвищі посадовці не гребують тим, щоб вдаватися до всіх маніпулятивних прийомів – від прямої брехні до перекручування і замовчування фактів.

А може цю енергію та використати з конструктивнішою метою? Наприклад, таки обрахувати можливість зменшення кінцевої ціни на газ для населення за рахунок вітчизняного видобутку.

Росіяни втрачають сакральний сенс війни з Україною

Станом на лютий 2022 року внутрішнє і зовнішнє становище росії було переважно стабільним. Економіка зростала. Населення, ще за інерцією "кримського консенсусу" підтримувало президента, опозиція перебувала на маргінесі, а санкції Заходу не були надто дошкульними, радше – символічними...

4

Росіяни ненавидять українців. Ця ненависть радикально посилилася протягом останніх чотирьох років, ставши частиною російської-рашистської національної ідеї...

Семен Фішелевич Глузман

Ми познайомилися з його ініціативи. Він підійшов до мене на якомусь заході у київській консерваторії. Не пригадаю, що саме стало приводом для розмови, але вона швидко перейшла на тему дисиденства в СРСР і про непрості стосунки у цьому середовищі, вже у пострадянській Україні...

Що обере Трамп?

Як із писаною торбою носяться американські переговірники з черговим "мирним планом" рашистів. Мова про пропозицію віддати в концесію близьким до Трампа корпораціям на 25 років родовища корисних копалин, проекти в енергетиці, порти та інші об'єкти транспортної інфраструктури у росії, загальною оціночною вартістю $12 трлн...

Рашисти втратили образ власного майбутнього

Коли у 1917 році розпадалася Російська Імперія, більшовикам вдалося накинути "широким народним масам" ідеологію комунізму, на якій було утворено Радянський Союз...

Свобода підприємництва – вагоме надбання Незалежності

Історія створення в Україні пунктів незламності сягає своїм корінням початку двотисячних років. Відповідальні і людяні підприємці у люті зими створювали пункти обігріву і харчування для немічних і безпорадних людей, які не могли дати собі ради у тих умовах...