22 грудня 2018, 12:09

Терпіння і такт слід виявити до вірних Московського Патріархату в Україні

Після того, як "московський бар'єр" перестав відгороджувати українське православ'я від світової родини православних церков, на Помісну Православну Церкву в Україні лягла особлива відповідальність духовної опіки всіх православних вірян нашої країни, включаючи і тих, хто належить до громад Московського Патріархату.

І Патріарх Варфоломей і Блаженіший Митрополит Епіфаній, зрозуміло, що не вдавалися до "симетричних дій" стосовно Московської Церкви, яка заборонила своїм священикам співслужити з кліриками Вселенського Патріархату та Православної Церкви в Україні. Єдине, що Предстоятель Київської Церкви не згадує Московського Патріарха за літургією, бо Собор РПЦ наклав на всіх вірних ще Київського Патріархату анафему. Таїнства і священство РПЦ для Помісної Церкви в Україні були і є чинними.

Тепер, у новій, з точки зору канонічного права, ситуації кардинально зростає вплив кожного православного парафіянина в Україні, бо голос кожного члена громади тепер має реальне значення при обранні юрисдикції.

Вже сьогодні кілька громад на Поділлі та Буковині своїми рішеннями шляхом голосування перейшли з Московської до Київської Церкви.

Цей процес значно посилиться після офіційного вручення Патріархом Варфоломеєм Томосу про помісний статус Православної Церкви в Україні Блаженішому Митрополиту Епіфанію, 6 січня наступного року. Однак немає жодної потреби прискорювати переходи громад зовні.

Влада, політики мають виявити терпіння, так і повагу до вірян, не втручаючись у справи віри. Зрозуміло, що це жодним чином не стосується випадків україножерської пропаганди у церквах; допомоги терористам та окупантам; незаконного зведення споруд, як це, наприклад, має місце у садибі Національного історичного музею; морального терору вірних; завдання шкоди національному культурному надбанню України тощо.

Не буде нічого страшного у тому, якщо доформування єпархій Київської Церкви триватиме, нехай і кілька років. Так само це стосується і процесу визнання нашої Церкви іншими 13, (Константинополь вже визнав), православними церквами світу.

Головне бо вже зроблено – Православна Церква в Україні на рівноправних засадах належить до повноти світового православ'я.

Системна політична криза розгортається. Чи є ще вихід з неї?

Одним з наслідків часткового оприлюднення матеріалів операції "Мідас" стала очевидність розколу правоохоронної системи. Лінія розділу пролягає між "старими" традиційними правоохоронними установами і Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою та Національним антикорупційним бюро України...

Реальність загрози застосування ядерної зброї ІІ

Невстиг я зробити вчора допис на УП про винекнення нових чинників ядерної загрози, коли це раптом Пу провів чергове телезасідання рашистської ради безпеки, де було здійснено оцінку нової американської ракетної системи "Темний орел", яку США готові розмістити в Європі вже наступного року...

Реальність застосування ядерної зброї

До початку цієї війни загальноприйнятою була думка, що ядерна зброя існує, як чинник стримування агресії і ніколи не може бути застосована. Проте знавіснілий напад рашистів на Україну показав, що навіть наявність зобов'язуючих документів, резолюції ООН, світова громадська думка та санкції не заважають ядерній країни напасти на найближчого сусіда і вести війну вже стільки часу, скільки для Радянського Союзу тривала Велика Вітчизняна...

Опозиція домоглася збільшення доходів бюджету на 175 мільярдів гривень

Державний бюджет наступного року буде вкрай напруженим. Видатки на війну зменшити неможливо, соціальні зобов'язання держави – так само. Іноземні партнери звісно допомагають Україні, проте у них дедалі більше питань до ефективності використання цих коштів...

Якщо витягти стрижень війни?

Путін зірвав зустріч у Будапешті, бо прагне продовження війни. Навіщо? Російська економіка на межі рецесії. Внутрішня і зовнішня легітимність режиму зникає...

Парламент має повернути проект Держбюджету – 2026 в Уряд для кардинальної переробки

Вперше в історії українського парламентаризму у Верховній Раді діє урядова коаліція у складі лише однієї партії – "монобільшість". Здавалося б, що у таких ідеальних для влади умовах координація між Кабінетом Міністрів і його фракцією мала би бути ідеальною...