Невдалий заколот
На щастя спробу заколоту в Православній Церкві України вже можна вважати невдалою. Інакше і бути не могло. Чому? Для відповіді републікую свій сьогоднішній допис на сайті "Радіо Свобода".
Не зашкодити історичному авторитету Патріарха Філарета
Останніми днями точиться чимало розмов довкола ситуації в Помісній Православній Церкві України. Йдеться про заяви почесного Патріарха і постійного члена Синоду – Святішого Владики Філарета про те, що він має відновити свої адміністративні функції у Церкві мало не втому об'ємі, яким він володів у Київському Патріархаті.
Патріарх Філарет має беззастережно великі заслуги перед Українським Православ'ям. Це: розбудова парафій – їхню кількість збільшено від 1,5 тисячі у 1996 році до майже 5000 напередодні утворення Помісної Православної Церкви; створення якісних освітніх закладів Церкви; створення пулу церковних ЗМІ; підтримка учасників двох Майданів, а згодом – капеланського руху. Ці та інші дії сприяли тому, що серед інститутів громадянського суспільства, Київський Патріархат, а тепер Православна Церква України, користується найвищим рівнем суспільної довіри. Зрештою сукупність цих обставин відіграла вирішальну роль у тому, що Вселенський Патріарх Варфоломій таки узявся за надскладну справу врегулювання канонічного статусу Українського Православ'я і успішно її здійснив.
Церковне стерно у надійних руках
Зрозуміло, що титанічна робота над розбудовою Київської Церкви не могла бути здійсненою Патріархом Філаретом без підтримки спільноти її єпископів, священства та мирян. Вочевидь однією з найбільших заслуг Його Святості перед православною громадою України є створення освіченого та роботящого корпусу молодих архієреїв, до числа яких належить і Владика Предстоятель Церкви – Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній. Саме його ім'я згадується за літургіями Вселенським Патріархом. Таким чином через нього здійснюється єднання нашої Церкви зі Світовим Православ'ям.
Наявність згуртованої спільноти архієреїв, які користуються підтримкою своєї пастви, являє собою найкращий запобіжник від того, щоб незначні непорозуміння, що виникають, як от з адміністративними повноваженнями Почесного Патріарха, не переростали у серйозний внутрішньо церковний конфлікт і не ставали засобами підриву авторитету Церкви в Україні і зовні.
Найголовніше, що наша Церква визнана благодатною
Найголовнішим наслідком визнання помісного статусу нашої Церкви є зовсім не титул, чи тим паче особа її Глави. Найголовніше, що Вселенський Патріарх визнав благодатними таїнства, що у ній здійснювалися і здійснюються, бо люди віруючі через них сподіваються на спасіння своїх душ. Визнано канонічність єпископства особисто Владики Філарета і всіх тих єпископів, у хіротоніях яких він брав участь, після проголошення йому безпідставної анафеми Московським Патріархатом.
Немає причин вважати, що та позиція, що її нині проголосив Почесний Патріарх, може стати стратегічною загрозою для Церкви. Однак, зокрема, вона вже вплинула на динаміку приєднання до неї українських парафій, що наразі перебувають у Московській юрисдикції, а також на процес її визнання сестринськими Церквами.
На щастя Блаженнійший Митрополит Епіфаній користується незмінною підтримкою української пастви, суспільства загалом, а також Вселенського Патріарха, монастирів св. Гори Афон та релігійних лідерів світу.
На цьому тлі згадані адміністративні непорозуміння виглядають, щиро сказати, маргінальними і такими, що лише можуть зашкодити історичному авторитету такої постаті як Патріарх Філарет.
