Звідкіля беруться ''українські гниди''
Цим ранком побачив такий допис у фейсбуці:
"В мене сьогодні такий стан. Мені пекельно, жахливо й неймовірно соромно за своє походження. За своїх батьків, за своїх дідів та прадідів. Просто за те, що я русскій. Вибачте, друзі. Намагаюся покаятися. Бо ті злочини, які творять виродки, вони не одне покоління тривають. І хтось має це усвідомити і проговорити. І не відбілювати себе, а приймати цю колективну провину. Мені соромно. Мені невимовно соромно."
Процитовано з дозволу автора, який спонукав мене до викладених нижче міркувань.
Вираз, поданий в лапках у заголовку часто приписують Симону Петлюрі, проте серйозних джерелознавчих підтверджень цьому немає. Утім фраза набула широкого вжитку у публіцистичних і художніх творах, бо влучно характеризує соціальну поведінку певних спільнот, навіть суспільних прошарків наших співвітчизників, з часів ще козацьких. Досить згадати старшину і духовенство, які взяли сторону царя Петра І у протистоянні з гетьманом Іваном Мазепою. До 1917 року українська шляхта, більшість православного священства, купці вірою і правдою служили царату, беручи найактивнішу роль у розбудові Російської імперії. Наприклад, Стефан Яворський, Феофан Прокопович, брати Розумовські, Олександр Безбородько, Олександр Паскевич та багато інших. Служили за маєтності, титули, ордени і гроші. Водночас серед тих служак були люди цілком переконані у необхідності становлення імперії за рахунок України. Крім перелічених, яскравим носієм таких переконань був шляхтич з Ніжина козацького походження Микола Гоголь (Яновський).
Колективізацію і Голодомор, хоча і задумали у Москві, але здійснювали в Україні за участі сільської та містечкової голоти, т.зв. "незаможників" – крадійкуватих ледарів, заздрісних і ласих до добра, яке українські селяни надбали важкою працею.
Сьогодні, коли кривавий російський режим прагне знову цілком загарбати та поневолити Україну, йому на допомогу приходять нащадки зрадників, серед яких багато за етнічним походженням українців. Чому так відбувається і хто вони?
Відповідь на це питання лежить у кардинальних історичних відмінностях формування сучасних українського і російського суспільств.
Російське – створювалося як самодержавна монархія, що крім легальних інституцій для утримання в страху і покорі населення – платників данини і оброку, джерела рабської праці – спиралася на кримінальні елементи – банди, наприклад, опричників Івана Грозного. Виняткове право сили, сваволя начальства, зневага до гідності і праці проходять вертикаллю по всьому часу існування Росії аж до наших днів. Від гніту росіяни та інші представники народів імперії тікали у ліси, утворюючи банди розбійників, пізніше у містах переходили на нелегальне становище, також створюючи крадійські шайки та малини.
Україна, як суспільство, формувалася в інших умовах. Тут була переважно більшою частка вільного селянства. На значній території не було кріпацтва, а панщина обмежувалася законодавством, яке виконувалося. Сільська чи міська громади були самоврядовними, вони функціонували на засадах взаємодопомоги, поваги до права власності, праці та гідності. Такі явища як торгівля людьми з розлученням родин, сирітство, позасудові страти були рідкісними. Тому для процвітання бандитизму і кримінальних традицій не було достатньо ґрунту. Вони набували розвитку переважно у великих виробничо-торговельних містах – Одеса, Київ, Ростов-на-Дону, Харків, Катеринослав, Юзівка...
Встановлюючи радянську владу, більшовики спиралися саме на пролетаріат – неписьменних, малокваліфікованих і злодійкуватих типів – відповідник сільської голоти.
Згадайте хто склав основу збройних загонів "ДНР" і "ЛНР" у 2014 році. Хто сьогодні є посіпаками окупантів на тимчасово загарбаних ними у 2014 та цього року територіях України!
Є також елітні "українські гниди" – правоохоронці, судді, місцеві голови, депутати, чиновники, підприємці... Вони зраджують бо сподіваються зберегти свої джерела корупційних прибутків на службі окупаційному режиму. Це та сама кримінальна свідомість, лише із додаванням корупційної складової. Та й з освітою і загальним рівнем культури у тих "елітних" ледь трохи ліпше, ніж у люмпену.
Щодо людей, які щиро ненавидять Україну, бо вона самим фактом свого існування заперечує "рускій мір", то їх поміж колаборантів найменше і вони не відіграють у цьому середовищі значущої ролі. Належать вони до різних етносів, включно з українським.
Насамкінець процитую свою відповідь автору, наведеного на початку допису в фб:
"У ЗСУ воює більше 10% етнічних росіян, а у ЗС РФ до 20% етнічних українців. Сучасна українська нація є не етнічною, а соціальною. Тобто визначається не генетично – за гаплогрупами, а за суспільнми – етичнми, освітніми, мовними тощо ознаками. У мене в роду є болгари, поляки, турки (гагаузи), звісно – українці. Вихований батьками, дідами і бабусями – українцем. Українці під впливом пропаганди чи примусу коїли великі злочини. [Зрештою Голодомор і колективізація хоча і задумані у Москві, але в Україні здійснювалися місцевими комсомольцями і комуністами – сільською і містечковою голотою, серед якої були і українці.]
Є таке явище: люди, які народилися і виросли в Україні, але потім переїхали до Росії зараз беруть участь у злочинах РФ в Україні. Хто за походженням Д.Козак, В.Матвієнко, В.Мединський і т.д. Отож не переймайтеся, від слова взагалі."
