8-8-8
Сьогодні виповнюється вісім років, вісім місяців і вісім днів з дня початку російсько-української війни у лютому 2014 року. За цей час градус зневаги і ненависті українців до росіян, згенерований Путіним, сягнув таких величин, що навряд чи забудеться і через століття. Утім, як свідчить історія людства, час неодмінно згладжує чи й стирає з пам'яті криваві, трагічні події. Особливо, коли у цьому йому допомагають пропагандисти разом із псевдоісториками, ангажованими диктаторськими, самодержавними режимами.
Так у Російській Імперії робилося усе можливе, щоб притлумити спогади українців про різанину в Батурині та інших містах і селах, влаштованої Петром І, після виступу проти нього Івана Мазепи у союзі зі швецьким королем Карлом ХII, чи обставини закріпачення українців Катериною II. Радянська влада забороняла будь-які згадки про Голодомор 1932 та 1933 років, влаштований нею ж, про героїчний збройний опір українців радянській окупації, колективізації (те саме закріпачення) та про інші дії радянсько-російського окупаційного режиму, що мають всі ознаки геноциду.
Суспільствознавці досі сперечаються про те чи сьогодні існує зріла російська політична нація, однак очевидно, що частиною російської національної ідеї є асиміляція українців, а у випадках опору цим процесам – їхнє знищення. Саме такими прагненнями пояснюються факти масових вбивств мирного населення в містах і селах України, які були тимчасово окуповані як цього так і 2014 року. Заклики до вбивства українців, включно з дітьми, стали мало не рутинними на російських телеканалах та інших інформаційних ресурсах.
Після перемоги є необхідним розробити і включити до шкільних та університетських освітніх програм розділи, що пояснюють причини заздрості і ненависті росіян до українців, підкріплені фактами наскрізної історії від пізнього середньовіччя до новітнього часу. Музейні експозиції, виставки, документалістика та художні твори мають слугувати формуванню в українців стійкого імунітету до взаємодії з росіянами в усіх вимірах буття, якщо вони не визнаватимуть вини власного народу за геноцид українців.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
