Промови двох президентів
30 вересня Дональд Трамп виступив перед командним складом армії США, а 2 жовтня – владімір путін – перед учасниками Валдайського форуму. Обидва говорили про загрози. Д. Трамп про внутрішні, які "походять від лібералів". Путін про зовнішні – від НАТО і країн Заходу загалом. Обидва висували ультиматуми. Трамп – американцям. Путін – зовнішньому світу. Фактично Д. Трамп заявив про готовність застосувати армію Сполучених Штатів у середині країни. Путін про готовність ударити по українських атомних електростанціях.
Д.Трамп вдає із себе "сильного і рішучого головнокомандувача". Путін, не смійтеся – "цивілізаційного лідера". Вони позиціонують себе як центри сили, що можуть і мають визначати долі своїх держав і світу. Президенти натякають, що діють в умовах великих загроз. Трамп – внутьрішьої. Путін – зовнішньої. Відповідно кожен з них протиставляє цим загрозам себе коханого. Трамп – "лібералам і великим містам". Путін – "зловорожому Заходу".
Д. Трамп робить спробу перетворити армію на свій власний інструмент влади, а не оборони країни. Путін недвозначно демонструє, що задля збереження своєї влади готовий до ядерної ескалації.
Світ має справу з вкрай небезпечними феноменами двох егоцентричних особистостей.
У випадку зі Сполученими Штатами є надія на тривкі демократичні інструменти американської цивілізації та здоровий глузд громадян. Стосовно ж росії, то її внутрішня структурна слабкість дає підстави сподіватися на те, що перенапруження від війни призведе до розпаду її державної конструкції. Це б сталося вже, якби США і Європа не докладали зусиль до того, аби зберегти росію, як свого часу вони намагалися врятувати СРСР.
За цим усім могли б із великим зацікавленням спостерігати у Китаї, у сподіванні нарешті стати світовим полюсом сили. Але! Там теж все "не слава Богу". КНР стоїть над прірвою всеохопної економічної кризи. Там помітно скорочується і виробництво, і споживання. Причому в усіх без винятків сферах – від нерухомості до зовнішньої торгівлі. Відтак влада країни намагається зосередитися на економічних проблемах, що не дають змоги проводити агресивну зовнішню політику.
А полюсом сили мимоволі стала Україна...
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
