Рашисти втратили образ власного майбутнього
Коли у 1917 році розпадалася Російська Імперія, більшовикам вдалося накинути "широким народним масам" ідеологію комунізму, на якій було утворено Радянський Союз. Для Леніна він став механізмом збереження України в одній державі з Росією. Без України в існуванні СРСР не було жодного сенсу. Щоб заманити Україну в Союз, його було сконструйовано як номінальну конфедерацію – з конституціями союзних республік, квазіпарламентами, урядами і адміністративними кордонами.
Мільйони тих розумних людей, які ставили під сумнів ефективність комунізму, або повбивали, або вислали з країни. Використовуючи український людський ресурс, більшовики приєднали до СРСР південний Кавказ і Центральну Азію. Згодом, у 1939 році – частину Фінляндії, Молдову, Естонію, Латвію, Литву.
СРСР, як і Російська Імперія, могли існувати винятково, як тоталітарні держави і обов'язково мати у своєму складі Україну, бо саме українська робоча сила, родючі землі, корисні копалини, залізниці, порти та географічне розташування забезпечували функціонування інших територій цих держав – від Сахаліну до Петербурга, в чому і полягає одна з головних причин нинішньої війни.
Союз розпався, зокрема, внаслідок того, що мільйони людей в умовах, вимушено запроваджених М.Горбачовим "перебудови" і "гласності", усвідомили усю облудність ідеї комунізму. Чому раптом усвідомили? Внаслідок... гонки озброєнь. Сталін справді прагнув панування над світом. Для цього йому була потрібна добре озброєна велика армія. Її створення виявилося неможливим без високотехнологічних виробництв, а ті, своєю чергою, без великої кількості вчених та інженерів. Виробництва потребували розвитку міст, для яких були необхідні архітектори, будівельники, лікарі, вчителі – інтелігенція себто. Інтелектуальні середовища висших навчальних закладів, науково-дослідних інститутів, конструкторських бюро, редакцій ЗМІ, творчих спілок і т.д. стали споживачами культурно-інформаційного продукту, що зтиха суперечив комуністичній ідеології. Ці настрої поширились на ті самі "широкі народні маси", які природним чином сприйняли ідею національної незалежності – перед усім в Україні і Балтійських країнах. Існування Союзу втратило сенс, бо для широкого загалу людей з ним більше не пов'язувався образ майбутнього.
Сьогодні Російська Федерація, внаслідок краху економіки, спричиненого війною, теж стоїть перед межею розпаду. Проте розпад відбудеться інакше, ніж у 1917 чи 1991 роках. Він піде не за адміністративними межами суб'єктів федерації, а за ресурсними джерелами, коли за родовища корисних копалин, рентабельні підприємства, електростанції, сільгоспугіддя, лісові масиви, питну воду, курорти і за... рабів будуть воювати приватні військові кампанії, розбійницькі банди та релігійні фундаменталісти з усього світу, зрощені із залишками армії, поліції, гвардії, спецслужб та інших утворень. Росія зануриться у хаос, страшніший за той, що мав місце наприкінці XVI – початку XVII сторіччя, відомий в історії як "Смутний час".
Чому серед ресурсів, за які йтимуть бандитські війни, згадано рабів? В умовах хаосу зникне право, зокрема і легальні трудові відносини, разом із платіжною системою. Експлуатація загарбаних бандами підприємств буде можливою тільки за рахунок рабської праці. Вже сьогодні РФ посідає одне з найперших місць за обсягами використання рабської, зокрема, дитячої праці.
Чи може Росія уникнути такої долі? Теоретично – так, пройшовши через національне каяття, як це сталося у ФРН та Японії по Другій Світовій. Практично – ні! Точку неповернення пройдено. Рашистська пропаганда настільки розлюднила російське населення, що усвідомлення ним своєї цивілізаційної вини є неможливим. Росія приречена на смуту, в морі якої можливо будуть утворені невеликі острівці стабільності – міста і території, населення яких зуміє організувати оборону від банд і протриматися до часу, коли бандити знищать одне одного.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
