Грач. Провокатор. Негідник. Неполіткоректно, але чесно
Таким як він не місце в українській політиці. В політиці – взагалі.
Наскільки запалений треба мати мозок, щоб в указі Президента "Про деякі заходи щодо розвитку гуманітарної сфери в АРК та Севастополі" побачити "плювок в обличчя", "прагнення зіштовхнути в Криму між собою різні етнічні групи", "грубий тиск" на автономію, знищення "російського духу в Криму", про "українізацію Криму"?
В Севастополі в дошкільних навчальних закладах виховуються російською 98% дітей, в Криму – 95,3%. В школах в Севастополі російською мовою навчаються 97,7% дітей, в Криму – 92,5%. Це – дані на початок 2007 року, взяті з Мовного балансу.
В Севастополі частка російськомовних програм обласної державної телерадіокомпанії становить 72,3%, в Криму – 53,8%. Слід брати до уваги, що в Криму, як в усіх східних та південних регіонах, серед місцевих телеканалів ОДТРК залишаються єдиними структурами з відчутною часткою україномовного мовлення, але вони не те що не роблять погоди, але взагалі на неї не впливають, на відміну від приватних телекомпаній.
І якщо на весь Крим майже на 500 шкіл наразі не набереться й десятка україномовних, то чому пропозицію Президента про те, щоб хоча б в кожному місті півострова була хоча б одна україномовна школа слід розглядати як знищення "російського духу"?!
Мені, на відміну від Грача, здається, що "російському духу" Криму скромна присутність на півострові української мови аж ніяк не загрожує, настільки це сильний дух. Інтелігентна російська людина куди толерантніше ставиться до української мови, ніж хамуватий український перевертень, народжений в глухому вінницькому селі, але закинутий долею в Крим на роль професійного політичного провокатора та експлуататора українофобських забобонів, які є наслідком радянської інтернаціоналістсько-пропагандистської пропаганди.
Вся кар'єра Грача побудована на страхах кримського обивателя перед міфічною українізацією, якої там ніколи не було, немає і не буде, навіть якщо внаслідок указу Президента на півострові збудують кілька шкіл.
Я з розумінням ставлюся до тих людей, які є в полоні таких забобонів, але з презирством – до політиків, які їх експлуатують ці забобони.
