''Наслідки'' Львівського форуму: і ''Занепад влади'', і ''Великий вибух популізму''.
Франсуа Міттеран ніби якось поскаржився Михайлові Горбачову, як непросто впоратися з країною, в якій чотириста сортів сиру. На що товариш генеральний секретар відповів: "Куди важче управляти державою, в якій в магазинах взагалі нема сиру".
Для мене залишається загадкою, як Порошенку вдається керувати країною, в якій відбулася такого ступеню десакралізація влади. Коли, умовно кажучи, батальйон "Донбас" спускається з Карпат і допомагає апатридам в прориві через кордон.
Однак, якщо ви прочитаєте "Занепад влади" Мойзеса Наїма, або "Великий вибух популізму" Джудіса, зрозумієте, що в світовому розвитку викристалізувалися такі тенденції, де ми не просто на пасемо задніх, а навіть "впереди планеты всей".
Повсюдно в різних країнах ми бачимо появу альтернативних шляхів та технологій впливу на владу, які "обходять чи проривають формальні й жорсткі внутрішні структури політичного істеблішменту як в демократичних так і репресивних державах". На перший погляд видається, що це наслідок дії новітніх інформаційних технологій. Мозес погоджується, що вони відіграють значну роль. Але "занепад влади не визначається конкретно Інтернетом": врешті-решт виявилося, що під час повстань в Єгипті та Лівії 75% кліків були зроблені поза межами цих країн. "Фундаментальне пояснення, чому бар'єри навколо влади стають дедалі здоланнішими, торкається таких трансформацій, як швидкий економічний розвиток, міграційні процеси, поступ у медицині, освіті, охороні здоров'я – зміни масштабів, стану й якості людських життів".
Все це створює можливості, і ми це чітко бачимо на прикладі України, як для "продемократичних активістів, так і для партій з вузьким чи екстремістським порядком денним".
І "хоча втрата можновладцями своєї влади може здаватися дуже позитивним явищем, їх ослаблення перед лицем складних проблем може також привести до нестабільності, порушення порядку і навіть паралічу".
"Якщо актори, – пише Наїм, – мають достатньо влади, щоб блокувати ініціативи будь-кого, однак жоден не має влади, щоб змусити до обраного ним ходу дій, це – світ, де рішення не ухвалюються, ухвалюються занадто пізно, або спускаються до точки неефективності". Здається, це і є відповідь на питання, чому реформи у нас рухаються так повільно?
Ще Гобс писав, і Наїм нагадує його слова: "Коли люди живуть без спільної влади, що тримає їх усіх у страху, то вони перебувають в умовах, які називаються війною, і це війна кожного проти кожного".
