Путін показав українським нейтралістам ракетну єлду та танки, що літають
9 травня вперше після розвалу Радянського Союзу на Красній площі відбувся повноцінний парад з демонстрацією найновіших зразків військової техніки. Напередодні дуже детально про ці зразки написав в "Ізвестіях" один з провідних російських військових журналістів Дмитро Літовкін. Всі, хто хоче глибше заглянути в російський арсенал, можуть це зробити за адресою http://www.izvestia.ru/pobeda/article3115886/.
Коротко перелік "родзинок" виглядає так.
"Покоритель мира" впервые пройдет по брусчатке. "Искандер" в переводе с фарси "Покоритель мира". Так в древности называли великого полководца Александра Македонского. А теперь – это четырехосный тягач, в "кузове" которого спрятаны две оперативно-тактические ракеты. Дальность их полета 500 км. На каждой может стоять ядерная, обычная (ее разрушительное воздействие сопоставимо с ядерным боеприпасом) или кассетная боевая часть, состоящая из 54 элементов (проникающего, осколочно-фугасного и любого другого типа). Стреляет наша установка из глубокого тыла своих войск. Поэтому обнаружить и заблаговременно уничтожить ее сложно (если и не невозможно). Машина может получить целеуказание (как со спутника, так и по фотографии цели, сделанной солдатом-разведчиком прямо на поле боя) в любой точке маршрута. Пару минут на подготовку к пуску, откроются створки "кузова" – и ракеты пошли к цели.
[/I]Не менее показательно и появление мобильного межконтинентального комплекса "Тополь". Мобильный, 100-тонный тягач, который в случае чего просто уйдет в "автономное плавание" по бескрайним российским лесам, болотам и весям. Найти его – что иголку в стоге сена. Американцы уже подсчитали, что для обнаружения группировки "разбежавшихся" по просторам России "Тополей" нужно не менее чем в сотню раз увеличить число спутников-разведчиков.
"Смерч" сам найдет цель, вихваляються "Ізвестія". Во время парада наши военные покажут наследника легендарной "Катюши" – самую мощную реактивную систему залпового огня (РСЗО) "Смерч". Только "Смерч" способен применять кассетные головные части осколочно-фугасного и зажигательного действия, доставлять к цели мины для противотанкового и противопехотного дистанционного минирования местности, поражать бронетанковую технику, фортификационные сооружения и пункты управления войсками. Один залп – и 12 неуправляемых ракет калибра 300 мм (вес боевой части каждой – 280 кг) "перепахивают" местность 650 на 650 квадратных метров. Больше на этом квадрате земли ничего не остается. Однако мощность – еще не все. Начиная с легендарной "Катюши" "ахиллесовой пятой" всех систем залпового огня были серьезные отклонения реактивных снарядов. Говорят, что следующим "ноу-хау" станет применение на ракетах РСЗО головок самонаведения. "Смерч" перестанет работать по площадям и станет по-настоящему современным высокоточным оружием.
"Зрячие" танки со "Шторами". Не менее интересным будет показ и современной бронетехники. Новейшие боевые машины пехоты БМП-3, бронетранспортер БТР-80 и конечно же "летающий" танк Т-90. Летающим его прозвали за возможность прыгать с трамплина, когда, разогнавшись, 40-тонная машина "по-самолетному" взлетает и некоторое время "парит" в воздухе. Красиво. Правда, в жизни бесполезно. Это просто демонстрация ходовой мощи танка, способного нестись по пересеченной местности со скоростью 70 км/ч, преодолеть водное препятствие глубиной 5 метров, ров шириной 3 метра, вертикальную стену высотой 1 метр. Т-90 – самый защищенный российский танк: от композитной металлокерамической брони до так называемой динамической защиты. Т-90 – первая машина Российской армии, на которой установлен комплекс оптико-электронного подавления "Штора"... Не важно, день или ночь сейчас, в любое время суток в прицел орудия танка видны не только бронированные цели, но и животные, люди на дистанции 3 тысячи метров. Поражение целей на этой дистанции гарантирует 125-миллиметровая гладкоствольная пушка, стабилизированная в двух плоскостях и оборудованная автоматом заряжания.
Можна лише порадіти за наших сусідів, які після тривалої кризи та періоду напіврозпаду валу власних збройних сил не лише покращили обороноздатність, але й зміцнили збройний навіс над сусідами. Такі кроки керівництва Росії знаходять повну підтримку з боку всієї політичної еліти, яка, на відміну наших нейтралістів, розуміє важливість принцип "Хочеш миру – готуйся до війни".
Україна не має нафти та газу, а відповідно і фінансового ресурсу для модернізації Збройних сил, яка була б бодай віддалено адекватна тому оновленню, яке відбувається в Росії, і чий військовий бюджет лише вдвічі менший за весь бюджет України! Відповідно, Україна може забезпечити адекватний самозахист лише в межах системи колективної безпеки, тобто НАТО.
Пацифістський лемент про те, що Україні ніхто нині не загрожує, – від лукавого. Лукавий же цей гніздиться у когось просто в бездержавному розумі, а у когось – в Кремлі. На Росію також ніхто напасти не обіцяє, але вона ж докладає, як бачимо титанічних, як щодо наших, зусилля із забезпечення власної безпеки.
Крім того, вона витрачається не лише на ракетно-ядерний потенціал стримування, який є елементом її геополітичного суперництва з Америкою, але й на звичайні озброєння, чиї "цілі" до Москви значно ближчі, ніж Вашингтон.
А скільки треба танку Т-90, щоб долетіти з Тамані до Севастополя, тим більше, що, як пишуть "Ізвєстія", він дуже легко долає "водное препятствие глубиной 5 метров, ров шириной 3 метра, вертикальную стену высотой 1 метр". Хтось скаже, що це маячня. Дай Бог, але коли сусід мало того, що неадекватний (слухай "Пісню про Севастополь" у виконанні зведеного хору Лужкова, МЗС РФ та Державної Думи Росії, диригент Путін), а ще й озброєний до зубів, про НАТО подумає будь-який адекватний український політик, у якого голова не лише для того, щоб ловити сигнали з Кремля, але ще й думати – при чому думати не лише про електоральній перспективи, але й про державні інтереси України.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.