Царі, знявши корони, поклоняються з віншуваннями Царю, Який з неба зійшов
На сайті УПЦ Київського Патріархату напередодні Свята з' явилася цікава добірка "Святі отці і вчителі Церкви про Різдво Христове", підготовлена архієпископом Димитрієм (Рудюком). Повністю її можна прочитати на cerkva.info, а тут – скорочена версія.
Святитель Іоан Золотоустий, архиєпископ Константинопольський. Бачу таїнство незвичайне і чудне: пастирі сповіщають слух мій, проголошуючи не пустельну пісню, а співаючи небесний гімн. Ангели співають, архангели оспівують, херувими взивають, серафими славословлять; все радується, бачачи Бога на землі і людину на небесах. Нині Вифлеєм уподібнився до неба, замість зірок прийнявши ангелів, які співають, а замість сонця несказанно поміщає в собі Сонце правди. Не допитуйся – як це; де хоче Бог там перемагається природні закони. Він захотів, піднявся, зійшов і спас; все підкорене Богові. Сьогодні народжується Сущий, і Сущий стає Тим, Ким Він не був. Будучи Богом – Він стає людиною, і, з другого боку – не через поступове вдосконалення із людини стає Богом, але, будучи Словом, Він став плотю, так що єство Його залишилось незмінним за Своєю безстрасністю
Святий Григорій чудотворець, єпископ Неокесарійський. У цей великий день ми бачимо великі знамення: царі, знявши корони, поклоняються з віншуваннями Царю, Який з неба зійшов і, Який від праведних царів (за плотю) походить і зробився немовлям, Який найвеличніші тайни знає і в материнських обіймах зігрівається. Той, Хто залишив ангелів, архангелів, престоли, господьства, сили, невсипучих і вогненосних всіх духів, один, йдучи новим шляхом, виходить із непорушної сім'ям дівственної утроби. Творець всіх йде просвітити світ і не залишає сиротами ангелів, являється і людям, які створені Богом. Царя Небесного славою і честю оточують царі. Вождю воїнів моління і хваління приносять воїни, жінки вшановують у страсі Сина жінки, бо він зробився радістю жінок; діви прославляють Діву, через Яку дівство прийняло благословення, і дивуючись запитують Марію: "Звідки в Тебе молоко, яке само по собі багато виливається, дивно, що із дівственних багатих потоків ти годуєш Немовля?".
Євсевій, єпископ Олександрійський (І V століття). А чому Господь став людиною і переміг диявола? Послухай. Так, як диявол в раю лукавими словами спокусив Адама через жінку, то для того й Господь вселився і втілився в Діві і пройшов, як захотів, щоб перш за все звільнити Єву від прокляття і визволити весь жіночий рід від переступу: бо якби Він не народився від Діви, то не був би вшанований рід жінок. Коли ж Господь народився від Діви, то і песрси, що раніше жили з матерями розпусно, тепер зберігають дівство. З того часу, як народився від Діви Ісус Христос – нев'януча троянда, дівство прийняло благословення... А ось – і ще одна причина. Якби Господь не воплотився від Діви і не заховав Божества плотю, то вселенна не встояла б в спогляданні сяйва Божества. Рівно ж, якби Він не втілився, то яким чином доторкнулися б до Нього і принесли Йому дари волхви? Якби Він не прийняв плоті, то як блудниця насмілилася б цілувати ноги Того, Кого не вміщають небеса? Або, як Закхей міг би прийняти Його в дім, приборкати пристрасть лихварства і показати грішникам, в чому полягає надія спасіння?. Тому то і Господь втілився і прикликав спершу волхвів, потім митарів, потім блудниць, дарував їм відпущення грхів, скасував закон і визволив все творіння!
Святий Афанасій Великий, архиєпископ Олександрійський. Бог створив людину і забажав, щоб вона перебувала в нетлінні. Але люди, занедбавшись і ухилившись від устремління розуму свого до Бога, зупинившись думкою на злому і сформувавши його для себе, підпали під те смертне осудження, яким спершу погрожував їм Бог, і не залишились вже такими, якими були створені, але як подумали, так і розтлились. І смерть, запанувавши, оволоділа ними, тому що переступ заповіді повернув їх у природній стан, щоб так, як створені вони були з нічого, так в самому буті, з часом, за всією справедливістю зазнали тління. Якщо ж люди підпали під природнє тління, і втратили благодать Божого образу: то, що могло інше звершитися: або в кому іншому була потреба для повернення такої благодаті відновлення людей, окрім Самого Бога-Слова, Який із нічого створив всю Вселенну на початку? Йому належало – і тлінне привести знову в нетлінне, і зберегти те, що було найдорожчим для Отця. Оскільки Він – Отче Слово і вище за всіх: то природнім чином Він один тільки міг все відтворити, Він один йшов до того, щоб за всіх постраждати і за всіх бути заступником перед Богом Отцем.
Святий Єфрем Сирін. Розумна і розсудлива людина вибирає одне із двох: або сон приємний, який не збурюється тужливими і скорботними турботами, або святе і корисне бдіння. Чому б нам не вибрати останнього? Сьогодні ніч – сама найсвітліша: бо цієї ночі народжується Винуватець світла, щоб розсіяти морок і темряву, які окутують нас. Не допустимо, щоб наше бдіння збурювалось, якою небудь життєвою турботою, нехай буде слух нас нічим не обтяжений, погляд очей наших ціломудренний, помисли серця нашого чистими і слово вуст наших благорозумне.
Святий Григорій Богослов, архиєпископ Константинопольський. Сьгодні – свято Різдва, тому що Бог з'явився людям через народження. Він – Бог, як Сущий і Присносущний від Присносущного, вищий за причину і слово (тому що немає слова, яке було б вище за Слово); і Він з'являється заради нас, народившись, щоб як Він дав нам буття, так Він і дарував нам блаженне буття, а краще сказати, щоб нас, що через гріх випали із благобуття, знову повернути до нього через втілення. Ось що ми святкуємо, ось що ми прославляємо цього дня: пришестя Бога до людей для того, щоб нам переселитися, або краще повернутися до Бога (бо це правильніше!), щоб відклавши стару людину, зодягнутися в нову (Еф. 4, 22-24) і, як вмерли ми в Адамі, так ожили у Христі (1Кор. 15, 22), з Христом і народжуючись, і розпинаючись, і погребаючись, і піднімаючись.
