Свобода слова – страшна сила. Особливо в руках безвідповідальних журналістів та редакторів. Ще раз про ''Сегодня'' та Гужву
Нещодавно засоби масової інформації заразали всю країну соляною лихоманкою. Безвідповідальні ЗМІ, змагаючись апокаліптичними соляними заголовками, на рівному місці створили дефіцит солі, і люди, неначе подурілі, вишикувались в черги за цим товаром. Не можу назвати прізвищ, хто на цьому заробив, але, певно, ажіотаж на ринку обернувся для когось наповненням кишень.
Тепер взялися за цукор. Вчора очолювана безвідповідальним редактором Гужвою газета "Сегодня " нажахала читачів заголовком "Сахар для народа может подорожать до 10 гривен".
Що має робити людина, ознайомившись з маревом журналістів популярної газети? Правильно, бігти купувати цукор про запас.
Як чинитимуть виробники та продавці цукру, побачивши зростання попиту? Маєте рацію, піднімуть ціни?
Якщо всі газети напишуть, та ще і всі телеканали прокрячуть, чи буде цукор по 10? Таки буде.
Чи має така дурь, провокаційність та безвідповідальність журналістки Ципцюри, її редактора Гужви, інших журналістів та редкаторів щось спільне із свободою слова? Звісно, не має.
Чи зацікавлені цукровари та цукроторговці в таких публікаціях? Ще й як!
Чи в долі з ними ті, хто сіє паніку та створює ажіотаж. Не знаю, Можливо, діють так просто від браку відповідальності.
Чи є нормою подібна поведінка ЗМІ? Так. Я вже критикував газету "Сегодня" за те, що вона намагалася валити гривню до 10, газету "Факти", яка прогнозувала курс 15, і "Известия", які валили національну валюту до позначки 20.
"Газета по-киевски" вчора довіриливо повідала читачам, "катастрофу ждем к лету"...
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
