"Парох Майданека" та Великодній "привіт" від Блаженнійшого Гузара, Верховного Архиєпископа УГКЦ
24 квітня 2009 року відбулося урочисте проголошення блаженного священномученика Омеляна Ковча покровителем душпастирів Української Греко-Католицької Церкви. Святкове богослужіння пройшло на місці будівництва Патріаршого центру УГКЦ та Кафедрального Собору Святого Воскресіння, який, слава Богу, зводиться саме в столиці України, й добре й симовлічно, що на лівому березі. Службу правив Блаженнійший Любомир кардинал Гузар.
Блаженний Омелян Ковч (1884-1944) народився 20 серпня 1884 року у Космачі (Косівський район) в родині Григорія Ковча (1861-1919) та Марії з дому Яскевіч-Волфельд (1891-1939). Понад 20 років душпастирював в Перемишлянах (Львівська область). Ув'язнений гітлерівцями за рятування людської гідності спочатку у тюрмі на колишній вулиці Лонцького у Львові, а потім в концентраційному таборі в Майданеку. У листах просив родину, щоби не робила старань про його звільнення, оскільки його обов'язком є підтримувати співв'язнів. Загинув 25 березня 1944 року. Своє перебування в концтаборі на Майданеку сприймав як Божий дар. Єврейська рада України надала о. Ковчу звання "Праведника України". У 2001 році у Львові був беатифікований Папою Іваном Павлом ІІ. Восени 2008 року Синод УГКЦ проголосив блаженного священномученика Омеляна Покровителем душпастирів УГКЦ. Омеляну Ковчу присвячено документальний фільм "Парох Майданека".
ВЕЛИКОДНІЙ ПРИВІТ БЛАЖЕННІШОГО ЛЮБОМИРА,
ВЕРХОВНОГО АРХИЄПИСКОПА КИЄВО-ГАЛИЦЬКОГО
УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ
Високопреосвященним та Преосвященним Владикам,
всесвітлішим та високопреподобним священнослужителям,
преподобним ченцям та черницям,
дорогим у Христі сестрам і братам -
мирянам Української Греко-Католицької Церкви
та всім людям доброї волі
"Христос воскрес! Воістину воскрес!". Ці чотири слова – не просто форма вітання, а визнання нашої християнської віри. В них міститься підстава нашої віри, сама суть нашого ставлення до Господа Бога.
Звертаючись до вас цим християнським привітом, хотів би я водночас зробити ці слова змістом свого сердечного побажання для вас із нагоди Великодня. Ми можемо бажати іншим людям багато різних речей, як це ми зазвичай і робимо, але коли замислимося над сенсом слів "Христос воскрес!", то зрозуміємо, що в них міститься усе, що для нас є суттєвим. Те, що Христос зробив і робить для нас, – ось що я хотів би бачити змістом свого побажання, а все інше, що міг би сказати і побажати від себе, повинно відійти на задній план, цілковито поступитися місцем тому, що сам Бог для нас робить і бажає в цей святочний час.
Дорогі в Христі, чи ж не палає наше серце, коли ми чуємо слова великоднього вітання? Чи не бліднуть перед очима нашої душі, нашого духу всі земні блага, а тим більше – чи не втрачають сили всі земні примани? Зникає страх. Зникає тривога. Починаємо відчувати у своєму серці якусь надзвичайну силу. Господь Бог є з нами. Він воскрес. Подолав усе лихо, і немає сьогодні у світі нічого, що могло б замінити Його, що могло б стати кращим, більш змістовним.
У цей великий урочистий час затримаймося на мить, зупинімося у круговерті щоденного життя, застановімося над змістом християнського вітання, тієї основної правди нашого життя – і все, що ми знаємо і що відбувається всередині та довкола нас, набуде іншого вигляду. Там, де було сум'яття – настане мир, а де були брехня і кривда – запанує правда і справедливість. Там, де була смерть, здавалося б кінець усього, – буде життя.
У ці великі святкові дні ми бачимо воплоченого Сина Божого Ісуса Христа, який вповні віддав себе Небесному Отцеві. Такими, дорогі в Христі, повинен світ бачити і нас, позначених безмежним довір'ям до Господа Бога. Він має побачити нас учасниками Христової перемоги. Це надзвичайно важливо. Бо ми є християнами і наше завдання – продовжувати спасенне діло Ісуса Христа. Ми, як Христова Церква, покликані євангелізувати, тобто нести всьому світові Добру Новину про Христову перемогу над гріхом і смертю, якою Він звільнив нас від найбільших лих, не тільки говорити про те, що сталося, а й бути цього видимим знаком, живими свідками.
Дорогі у Христі, Христос воскрес!"
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
