У РПЦ було куди більше підстав оголосити анафему царю Петру, ніж Мазепі...
Українофобське кубло, яке окопалося в бульварній газетьонці "Сегодня", де кожний номер дихає ненавистю до всього українського та бризкає на нього слиною, де, ніби бажаючи осквернити могили видатних майстрів як української, так і російської літератури, називають Бузину не просто "писателем", а ще й "известным" (добре, що не видатним, чи великим, але це у них ще попереду) – нині збудилося через намір пана Голубченка виділити 10 мільйонів гривень на пам'ятник Мазепі, якого, кожного разу згадуючи, газета називає "скандальним".
Як на мене, коли вже вимірювати історичну роль Мазепи, в тому числі і в процесі становлення української національної свідомості, то вона обчислюється не мільйонами, а мільярдами, а, можливо, і трильойнами. Але навіть за найскромнішими оцінками, Іван Степанович заслужив, аби нащадки витратили на монумент йому 10 мільйонів. Навіть, якщо повірити "Сегодня", що саме через це в Києві... зірветься будівництво метро.
Буквально днями з огляду на те, що протягом останніх місяців голова так званої Всеукраїнської громадської організації "Православний вибір" такий собі Єгоров забомбив КиївРаду зверненнями щодо перейменування вулиці Мазепи, я мусив підготувати відповідь, в чому мені люб'язно допоміг Юрій Доршенко.
"1. Українська православна церква (у єдності з Московським Патріархатом) рішенням Священного Синоду від 11 листопада 2008 року засудила політичну діяльність православних братств і, зокрема, організації "Православний вибір". Причиною такого рішення УПЦ (МП) було те, що подібні навколоцерковні організації продовжують "брати участь у самочинних акціях, які проходять під політичними гаслами, що заборонено Статутом про управлінння УПЦ (розділ ХІ, п. 2), а також суперечить постанові Священного Синоду УПЦ від 18 квітня 2008 року (журнал N21, п.3) ". Виходячи з цього, жодне православне братство, чи громадська організація не представляє думку УПЦ (МП) і відповідно до рішення Церкви навіть для здійснення хресного ходу, повинно отримати благословення за місяць до запланованої акції (журнал Священного синоду N92 від 11 листопада 2008 р.).
2. Стосовно перейменування вулиці Січневого повстання у м. Києві на вулицю гетьмана України Івана Мазепи. Варто нагадати, що у зверненні Священного Синоду Української Православної Церкви (у єдності з Московським Патріархатом) до депутатів Київської міської Ради (від 15 листопада 2007 р.) зазначається, що УПЦ (МП) "Священноначаліє Української Православної Церкви виступає не проти перейменування вулиці Січневого повстання на вулицю Івана Мазепи". У зверненні ця православна конфесія лише пропонувала свій варіант назви вулиці.
3. За оцінками більшості вітчизняних авторитетних істориків, анафема на гетьмана України Івана Мазепу носила суто політичний, а не релігійний характер і була актом помсти з боку російського царя Петра І Романова за перехід на бік шведського короля Карла ХІІ і укладення українсько-шведського союзу. Про це свідчать і слова самого Петра І від 31 жовтня 1708 року на ім'я тодішнього місцеблюстителя патріаршого престолу, митрополита Стефана Яворського. "Понеже паче всякого чаяния Мазепа втарыя Июда нравом и образом, паче ж действом, явился и, оставя православие, к еритикам Шведам ушел... Того ради извольте онаго за такое ево дело публично в саборной церкви проклятию предать". Світська влада давала пряму вказівку церковній, користуючись при цьому брехливою аргументацією, позаяк наш світлої пам'яті гетьман Мазепа до останнього свого подиху був вірним Православній Церкві.
На такій самій же підставі РПЦ могла б виголосити анафему самому Петру I, бо він перебував в гріховному сожительстві з протестанткою Мартою Скавронською, а крім того, зривав дзвони з церков та переплавляв їх на гармати, проводив бісівські зборища під назвою "всешутейших соборов", ліквідував патріаршество, цілком офіційно зробив Церкву частиною державного апарату.
4. Відносно твердження деяких активістів навколоцерковних організацій про те, що "історичній вулиці в центрі Києва, на якій знаходиться Києво-Печерська Лавра, присвоєно ім'я смертного грішника – гетьмана Івана Мазепи", то варто зазначити, що ще 1918 року єпископ тихоновський Назарій, з благословіння митрополита Київського та Галицького Антонія Храповицього Православної церкви (тоді також у підпорядкуванні Московському патріархату) на Софійській площі у Києві урочисто відслужив заупокійну панахиду за гетьманом Іваном Мазепою. Також у 30-х роках ХХ сторіччя панахиди за гетьманом традиційно служило українське духовенство Польської автокефальної православної церкви, яка об'єднувала всіх православних західноукраїнських земель та була визнана Константинопольским Патріархом. Таким чином, навіть священоначаліє у 20-30-х роках ХХ сторіччя не бачило канонічних перешкод для молитви за Іваном Мазепою.
5. Як стверджує авторитетний дослідник, доктор історичних наук, професор Юрій Мицик: "Гетьман надавав величезну матеріальну допомогу УПЦ, насамперед Київській митрополії та провідним українським (в першу чергу київським) монастирям, в першу чергу Києво-Печерській Лаврі, котра за гетьмана Мазепи переживає свій "срібний вік".
Ось лише не повний список монастирів і церков, якими опікувався та допомагав Іван Мазепа:
Монастирі Гетьманщини (крім Києва):
Петропавлівський Глухівський монастир
Свято-Успенський Кам'янський монастир
Лубенський Мгарський монастир
Різдво-Богородицький Домницький монастир під м. Березною
Свято-П'ятницький Чернігівський жіночий монастир
Хрестовоздвиженський монастир у Полтаві
Батуринський Крупицький монастир
Чернігівський Єлецький монастир
Свято-Троїцький Густинський монастир під Прилуками
Спаський Новгород-Сіверський монастир
Глухівський жіночий монастир
Максаківський монастир
Батуринський жіночий монастир
Свято-Вознесенський монастир в Переяславі
Свято-Микільський Красногірський монастир під Гадячом
Золотоніський монастир
Ніжинський монастир
Любецький монастир
Преображенський Спаський Скельський монастир в с. Скелька на Сумщині
Різдво-Богородицький Ніжинський Красноострівський монастир
Свято-Георгіївський монастир в Козельці
Свято-Микільський монастир в Макошині
Свято-Микільський Катошинський монастир під Топалем
Свято-Покровський жіночий монастир в Макошині
Свято-Успенський монастир в Коропі і Стародубі
Свято-Покровський жіночий монастир у Полтаві
Спаський жіночий монастир в Будищах
Церкви:
Свято-Успенська у Новгород-Сіверському
Спаська у Стародубі
Св. Іоанна Предтечі у Стародубі
За власні кошти Іван Мазепа прикрасив стіни Києво-Печерської Лаври, склав пожертви на лаврські шпиталь, друкарню. Зафундував іконостас Свят-Успенського собору.
Виходячи з викладеного вважаю не лише за недоцільне відміну рішення Київської міської ради від 25 жовтня 2007 року про перейменування вул. Січневого повстання на Івана Мазепи, але й підтримую пропозицію Священного синоду УПЦ (у єдності з Московським Патріархатом), викладену у зверненні до депутатів Київської міської Ради від 15 листопада 2007 року, про спорудження на площі Слави у м. Києві пам'ятника славному синові України, патріоту, гетьманові Іванові Степановичу Мазепі-Колединському. Крім цього пропоную розглянути питання про відбудову знищеного в радянські атеїстичні часи Микільського військового собору – видатної пам'ятки українського бароко, який знаходився на площі Слави та був збудований гетьманом Іваном Мазепою.
Це було б ще одним кроком на шляху до відродження історичного вигляду Києва як древньої столиці України, ліквідацією наслідків тоталітарного режиму, а також актом вшанування пам'яті виданого діяча України, який боровся за її незалежність".
