Між нами, петлюрівцями, кажучи... Про Симона та Антона
Не ідеалізую постаті Петлюри. Тим більше не закликаю до його "канонізації". Бачу його недоліки та помилки. Не поділяю багато чого в його поглядах. Але він був, напевне, найсильнішим із постатей свого часу ("божище українських мас", як нагадує професор Сергійчук). Тому навіть не ми, а вороги української державності, зробивши його своєю мішенню, перестаралися й створили для нас прапор, символ, ідол, якщо хочте. І відтак стараннями імперської пропаганди, всіх нас, самостійників, попри наші бажання, перехрестили із мазепинців у петлюрівців, і так було, поки Симону Васильовичу не склав конкуренцію Степан Бандера.
Це закон політтехнологій: створення негативного образу в очах одніє групи має за наслідок посилення позитивного іміджу в уявленні інших.
***
Президент відвідав урочистий вечір з нагоди 130-річчя від дня народження Симона Петлюри, що відбувся в Національному драматичному театрі імені Івана Франка. "Сьогодні вшановуємо пам'ять великого українця – Симона Васильовича Петлюри. Постать, безумовно, знакова; постать, що посідає особливе місце в нашій українській історії. Людина, яка стала одним із символів українського державотворення ХХ століття", – сказав Президент. (Той рідкий випадок, коли я готовий підписатися під кожним словом Віктора Ющенка -ОМ) .
Він нагадав біографію Симона Петлюри, який ще до Першої світової війни був відомий як публіцист і літературний критик, активний діяч Революційної української партії і поборник української національної ідеї. "У великій хвилі Української революції він виростає в провідного політичного і державного лідера. Як член Української Центральної Ради, генеральний секретар військових справ УНР Петлюра відіграв вирішальну роль у створенні української національної армії. Саме він наприкінці 1917 року сформував Гайдамацький кіш Слобідської України, разом з яким виступив проти більшовицької агресії. Як ніхто інший він розумів: "В боротьбі виростає сила, розвивається свідомість, набирає животворної енергії національна воля, боротьба ставить на порядок денний питання про організацію національних сил, про сталеві, міцні форми цієї організації", – нагадав Віктор Ющенко.
Саме Симону Петлюрі, за словами Президента, довелося очолити Українську республіку й одночасно її військо у найкритичніший для молодої держави час. "В умовах одночасної війни з більшовиками і денікінцями Симон Петлюра взяв на себе історичну відповідальність за долю Батьківщини й зробив усе можливе, щоб відстояти українську незалежність", – сказав він.
Згодом Симон Петлюра очолив Державний центр УНР в екзилі й до останнього дня продовжував боротися за свободу України. "Петлюра, як ніхто інший, був небезпечний для комуністичної імперії. 25 травня 1926 року постріли більшовицького агента обірвали його життя", – нагадав Віктор Ющенко.
У своєму виступі Президент спростував стереотипи, які були сформовані щодо українського лідера і глибоко вкорінені у суспільну думку. "Чи не тому ім'я Петлюри й досі належно не вшановано в державі, за яку він віддав життя?" – поставив риторичне запитання Президент.
Він висловив переконання, що тепер "час жити своїм розумом. Час стати самими собою й навчитися поважати себе і свою власну історію, пам'ятати своїх власних героїв. Час поглянути на нашу історію рідним, чистим поглядом. Час оцінювати її з українських, а не нав'язаних ззовні позицій".
"З далі нинішнього часу бачимо, що Симон Петлюра був найбільш сильним, стійким та реально мислячим із лідерів Української революції", – зазначив Віктор Ющенко. На його переконання, головною причиною поразки була відсутність справжньої єдності національних політичних сил та їхніх лідерів у двадцяті роки ХХ століття, коли особисті амбіції брали гору над державними і загальнонаціональними інтересами.
Проте, констатував Президент, Симон Петлюра переміг: проголошення незалежності України в 1991 році – це його найбільша й остаточна перемога. "У цьому сенсі він наш сучасник, наш однодумець і наш соратник. Нам і сьогодні потрібні його дух, відданість українській меті, твердість, цілеспрямованість, його досвід і мудра порада", – сказав Віктор Ющенко.
На його переконання, тільки тоді, коли такі постаті, як Симон Петлюра, будуть належно оцінені та пошановані, українське суспільство остаточно вилікується від постімперських болячок та почне по-справжньому поважати себе".
***
Тим часом професор Володимир Сергійчук на УНІАНі дав відповідь тандему Володимира Путіна та Антона Денікіна. . "Генерал Антон Денікін, як запеклий російський націоналіст, не визнавав права українського народу на власну державність. Він не визнав українізації частин на фронті. Ось такий приклад: 1918 року українці Кубані проголосили свою самостійність, а Денікін прийшовши на Кубань, жорстоко переслідував український рух – закривав бібліотеки, палив книжки, нагаями, мотузками вибивав дух українства з кубанських козаків. Коли Денікін планував похід на Москву, то в цій непримиренності до українства, відволікся від основного завдання: він мріяв одночасно взяти і червону Москву і Україну поставити на коліна. Це була його стратегічна помилка. Воюючи з більшовиками, він більше ненавидів українців. На цьому і програв".
Зрештою, зазначає Сергійчук, "все, що подали російські інформаційні агенції, не є доказом безпосередніх слів Володимира Путіна. Це все подано з переказів архімандрита Тихона – духівника Путіна".
Повний текст коментаря – тут.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
