Недолугий Мінкульт заборонив ''Бруно'', замість того, щоб захистити українців від ''Бульби''
Дивне у нас Міністерство культури. Україна стала єдиною країною у світі, де не допустили до прокату фільм "Бруно" – "восхитительное путешествие по Америке с целью заставить гетеросексуальных мужчин почувствовать себя ошутимо некомфортно в присутствии голубого иностранца в сетчатой маечке". Чиновники вирішили, що мораль громадян може постраждати через демонстрацію гомосексуальних сцен.
Фільм пройшов світом, геїв та лесбійок ніби не побільшало. Сексуальна орієнатція закладається природою, і ніяке кіно не примусить гетеросексуала трахатися з чоловіком, якщо на роду йому написано спати з жінкою.
А от політична орієнтація формується в тому числі і під впливом прочитаного, прослуханого, побаченого... Ленін колись сказав, що із усіх мистецтв для нас найважливішим є кіно. Нинішні російські керманичі полюбляють Сталіна як "ефективного менеджера", вони напевно читали й Ілліча. В будь-якому випадку вони, на відміну від наших, роль кіно розуміють. Тому й прислали нам "Тараса Бульбу". От що мав би заборонити Мінкульт, якщо взагалі припускати, що будь-які заборони у цій сфері взагалі припустимі!
Історичні погляди першої половини позаминулого сторіччя, які склалися в голові хоча й геніальної, але психічно хворої людини, а потім ще й були відкореговані царською цензурою, сучасний російський агітпроп упакував як історичну істину в останній інстанції й завіз цю імперську кінолокшину в Україну. А Мінкульт все проспав як п'яний сторож.
Ні від якого "Бруно" чоловіки-українці один з одним злягати не почнуть, а от фільми, подібні бортківському "Тарасу Бульбі", завдають реальної шкоди формуванню пострадяснької свідомості українців, бо штовхають їх у полон імперського марева. Це все одно, що наркоману, який зав'язав, знову дати понюхати чи штрикнутися.
Тому краще було б заборонити "Бульбу" замість "Бруно".
Тому для Києва ліпше три гей-паради на рік, ніж одна конференція під егідою Інституту країн СНД.
А виступ Елтона Джона чи концерт Моїсеєва – корисніші за телеміст з Марковим або Затуліним у Савіка.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.