На відміну від мого суворого тезки, добрий політрук Гундяєв прислав українцям такого теплого листа. Читати й плакати
От зараз знову в коментах напишуть, що Медведєв – сякий-такий-перетакий, згадує, мовляв, всує Святішого Патріарха Кирила, в миру – простого громадянина Гундяєва, який полюбляє коштовні речі.
Не моя вина в тому, що, причепурившись в патріарші шати, кремлівський політрук Гундяєв розгорнув кипучу політичну активність.
Кирило прийняв пас від Медведєва і прислав нам свого звернення. Як влучно написала УП, Кирило, накапавши Медведєву на Ющенка, написав йому теплого листа і навіть попросив для нього Божого благословення, що надто вже дисонує із прокльонами із вуст Медведєва.
Кричуще неспівпадіння в оцінках атмосфери візиту Кирила в Україну, породжує жахливу здогадку про те, що хтось говорить неправду: або Його Святість Патріарх, або Його Превосходительство Президент.
Але в будь-якому випадку, я не вірю в те, що Кирило грає в свою гру. Гра одна, але лише в двох слідчих. Хоча невідомо, чий лист був написаний раніше.
І хоча Медведєв у своєму відеоблозі натякає на те, що, на відміну від некремлебогоугодного Ющенка, весь простий люд візиту Кирила несказанно радів, дві непідмосковські православні Церкви результати поїздки оцінили вкрай негативно, негативно, цілком аргументовано вважаючи її малопастирською та здебільшого політичною.
"Візит Патріарха Московського і всієї Русі КИРИЛА до України носив чітко виражений політичний характер і переслідував політичні цілі. Про це на прес-конференції в УНІАН заявив голова Інформаційно-видавничого управління Київської Патріархії єпископ Васильківський ЄВСТРАТІЙ (ЗОРЯ).
Він ідзначив, що цю політичну складову бачать не тільки в Україні, і ті, хто налаштований скептично до московського Патріарха, а й у самій Росії.
Єпископ навів слова диякона Російської православної церкви Андрія КУРАЄВА, одного з неофіційних речників РПЦ, який сказав, що "вплив слова Патріарха, його імені, статусу на громадську думку України" повинен буде "відбитися на результатах виборів і на тому, яку політику проводитимуть уповноважені українським народом політики".
"В оточенні Патріарха КИРИЛА існує цілком визначене ставлення до цього візиту як до візиту, який має вплинути в позитивному щодо Московського патріархату ключі на українське суспільство, щоби на виборах українське суспільство проголосувало за тих кандидатів, які вважаються з точки зору Московської патріархії найбільш прийнятними", – констатував єпископ ЄВСТРАТІЙ.
Ще одним переконливим свідченням прихованого політичного підтексту патріаршого візиту він назвав те, що одразу ж після повернення до Росії, Патріарх КИРИЛ зустрівся з Президентом РФ Дмитром МЕДВЕДЄВИМ і розповів йому про результати своєї поїздки до України. Єпископ нагадав, що в часи колишнього СРСР ієрархи після повернення з-за кордону зобов'язані були звітувати у Раді з питань релігій, а вже потім – перед церковним керівництвом.
Системний, ретельний аналіз візиту зробив Предстоятель Української Автокефальної Православної Церкви Митрополит Мефодій. Я вже писав про його заяву, але в порядку резюме дозволю собі ще раз презентувати основні тези цього документу, зігнорованого українськими ЗМІ, в тому числі й УП.
"
1. Не бачить ані в Українській Автокефальній Православній Церкві, ані в УПЦ Київського Патріархату повноцінних партнерів у справі діалогу та відновлення єдності Української Церкви.
2. Вважає українців та росіян не двома братніми народами, а єдиним народом (зокрема, під час виступів у Криму Патріарх неодноразово використовував вираз "наш народ" стосовно сучасних українського та російського народів).
3. Без належної поваги ставиться до української держави, що проявляється, зокрема, у некоректному ставленні до Президента України (виступ 27.07.2009 після покладання квітів до пам'ятника жертв Голодомору);
4. Формально засуджуючи "політичне православ'я", насправді притримується цієї хибної концепції церковності, що, зокрема, виявилося у тому, що Патріарх дозволяє собі втручатися до політичного життя України роблячи відповідні заяви та дії;
5. Закликає громадян України до акцій громадянської непокори у випадку проголошення в Україні автокефалії (виступи у Донецьку);
6. Притримується чітко окресленої та виразно політичної історіософської концепції, згідно якої Росія, Україна та Білорусь разом мають складати ядро "російського світу" або "цивілізації", яка протиставляється Заходові;
7. Вважає недоцільними не лише автокефалію Української Церкви, але й сучасний статус УПЦ як самокерованої Церкви з правами широкої автономії (про це свідчить той факт, що Патріарх впродовж свого візиту публічно майже не згадував про те, що УПЦ є самокерованою Церквою з правами широкої автономії, натомість наголошуючи на ідеї єдності та нероздільності Московського Патріархату);
8. Вважає декоративною посаду Предстоятеля УПЦ (про це, зокрема, свідчить той факт, що під час візиту російська сторона систематично порушувала церковний протокол таким чином, щоби штучно зменшити достоїнство Предстоятеля УПЦ).
9. Намагається розробити та утвердити власну історіософію Києва як спільного для України та Росії "Єрусалиму" та "Константинополя". Разом із тим, Патріарх прагне утвердити в церковній свідомості значення давнього Херсонесу як альтернативного Києву давнього християнського міста;
10. Вважає себе дійсним (на противагу Вселенському Патріарху Варфоломію) духовним лідером православного світу та "російської цивілізації". Штучно та всупереч історичним даним інтерпретує історичну титуляцію Патріарха Московського ("Патріарх Московський і всієї Русі, і всіх Північних країн") таким чином, щоби виправдати свою канонічну владу над країнами СНД.
11. Стверджує, що РПЦ входить до Пентархії – системи главенства у нероздільній Церкві п'яти патріархатів (Риму, Константинополю, Олександрії, Антіохії та Єрусалиму). Однак, система Пентархії склалася після IV Вселенського Собору (451), а заснування Московського Патріархату відбулося більш ніж на тисячоліття пізніше (1593). Крім того, рішення про включення Московського патріархату до системи Пентархії ніколи не приймалося всеправославною повнотою, а богословська думка РПЦ за часів патріарха Олексія II не вважала Пентархію актуальною системою церковного управління, наголошуючи, що всі автокефальні Церкви є рівними у своєму достоїнстві.
12. Вважає канонічно невиправданими автокефалії країн балканського регіону, зокрема, Болгарської, Сербської та Румунської (виступ Патріарха Кирила 29.07.2009 під час зустрічі з кліриками, викладачами та студентами КДАіС).
Окремої згадки варта ідея, яку було висунено у порядку обговорення наближеними до Патріарха Кирила російськими журналістами – пропозиція щодо заснування у Києві резиденції Патріарха Московського. Неважко зрозуміти, що у випадку такого кроку, вище керівництво РПЦ буде ставити питання про зміну титулатури "Патріарха Московського і всієї Русі" на "Патріарха Московського, Київського і всієї Русі". Зрозуміло й інше – вводячи до титулу Предстоятеля РПЦ додатковий титул "Київський", РПЦ буде намагатися скасувати посаду Митрополита Київського і всієї України. Натомість, замість Митрополита Київського і всієї України для канонічного керування містом Київ може бути призначено патріаршого Вікарія. Таким чином, наважившись на такий неканонічний крок, першоієрарх РПЦ:
• знищить будь-які ознаки самостійності та незалежності в управлінні УПЦ, перетворивши її з самокерованої Церкви у складі Московського Патріархату на сукупність єпархій РПЦ на території України;
• спровокує глобальний конфесійний конфлікт в Україні;
• посилить розділення між західними та східними регіонами України;
• перетворить нинішню УПЦ на цілком залежну від Москви структуру та знаряддя імперського політичного впливу з метою повернення України до політичного та державного поля Росії.
В свою чергу наша Церква розглядає такі плани РПЦ як відверту канонічну агресію стосовно УПЦ та українського православ'я в цілому. Водночас ми з сумом констатуємо, що якщо вище керівництво РПЦ наважиться на таке канонічно невиправдане рішення, це призведе лише до нових церковних розколів та зупинення діалогу про відновлення єдності українського православ'я між УПЦ та нашою Церквою. Зміна титуляції Московського Патріарха не зніме з порядку денного питання створення в Україні Помісної Православної Церкви. Однак, такий імперський політичний крок зможе ще більш ускладнити канонічну ситуацію в Україні, провокуючи загострення стосунків між українським автокефальним рухом та РПЦ.
