''Регіонали в масовці у Кирила нагадували дівчаток-підлітків, що супроводжують на гастролях поп-зірку''
На порталії "Релігії в Україні" з'явилося вельми цікаве інтерв'ю такого собі Василя Стодолі, який презентований як "колишній громадянин СРСР і нинішній британський аспірант, який щиро переймається релігійними проблемами в Україні". В будь-якому випадку, рельний Стодоля чи міфічний, в ньому відчувається глибокий знавець релігійної проблематки в Україні. Як людина, що цікавиться тим самим, дозволю собі виділити ключові думки матеріалу, а тих, хто хоче читати більше, відсилаю до повного тексту.
Візит був корисним для церковного життя України. Він розвіяв ілюзію, що на базі УПЦ еволюційним шляхом може бути створено Помісну Церкву. Тепер стало зрозуміло, що вірогіднішим сьогодні є інший сценарій розвитку цієї Церкви. Розділена на "митрополичі округи" УПЦ має всі шанси розчинитися в оновленій РПЦ патріярха Кіріла.
Я би сказав, що це був політичний візит з елементами пастирського. Близько 70% промов Кіріла було присвячено ідеї відродження Російської імперії та його особистій історичній місії як "батька" усіх "північних народів".
Але після приходу до влади Кіріла стало зрозуміло, що, порівняно з Кірілом, покійний російський патріярх був справжнім "другом України"... Кіріл взагалі ще не схожий на "справжнього патріярха". Він більш схожий на політика – динамічного "політика-патріота" путінського взірця.
Сучасна РПЦ – це вже не лише базис "задоволення потреб" та збудована на ньому тіньова економіка. Церква патріярха Кіріла – це ідеологічний інститут, це більше 29 тисяч парафій (з них 11 000 – в Україні!- ОМ) та 31 тисячі священнослужителів або нових політруків, які мають нести в масу нову клерикальну ідеологему.
Сучасній Росії був потрібен міф, який би виправдав путінську диктатуру всередині країни та імперську політику щодо сусідніх держав. І патріярх Кіріл створив такий міф. Більш того, як здібний оратор, він має шанси стати коли не генсеком оновленої Росії, то принаймні її головним ідеологом.
Крім того, ми маємо розуміти, що "геополітичний проект" Кіріла – це не "православна Росія", а відродження так званої "слов'янської цивілізації". Тому його претензії на владу поширюються не лише на Росію, але й на інші країни СНД, і, перш за все, на Україну.
Місія Кіріла не полягала лише в тому, щоб вплинути на українських політиків та суспільство в цілому. Вони скоріше були для патріярха знаряддям. Кіріл бажав продемонструвати Кремлю, що саме він здатний вправно вирішити ті проблеми, які досі не навчився вирішувати Кремль. Отже, однією з головних цілей патріяршого візиту до України було приватизувати проросійський політичний ресурс в Україні.
Команда Януковича планувала, що візит патріярха Кіріла та демонстрація його дружби з Януковичем стане вдалим стартом для кампанії лідера Партії регіонів. Але сталося не так, як гадалося. Янукович та його команда планували, що Кіріл буде вести себе так само, як патріярх Алексій. Тобто, що його візит в Україні відбудеться в традиційному форматі "відслужив-освятив-зустрівся". Але патріярх Кіріл грає за іншими правилами. І йому вдалося переграти Януковича. Він не захотів "освячувати" своєю присутністю Януковича. Проте він охоче скористався Януковичем для власних політичних цілей. Патріярх під час візиту справив настільки яскраве враження як політик, що постать Януковича поруч із ним перетворилася на уособлення "молодшого брата". Кіріл – дуже досвічений медійник. І його команді вдалося створити таку телекартинку, що Янукович сприймався не головним політичним партнером патріярха в Україні, а його "молодшим братом". Коли Кіріл виглядав на телеекрані в ролі генерала, то Янукович справляв враження підполковника або навіть майора.
Лідеру РПЦ вдалося зробити з Януковича та інших регіоналів, що його супроводжували, такий собі патріярший "фан-клуб". Згадайте, як виглядав Янукович під час візиту патріярха Кіріла. Янукович, Деркач та Горбаль, що супроводжували Кіріла, нагадували дівчаток-підлітків, що супроводжують на гастролях поп-зірку. Дівчата-фанатки мріють завагітніти від соліста рок-гурту. А Янукович виглядав так, ніби його заповітною мрією було політично "завагітніти" від патріярха Кіріла...
По-перше, лояльність до митрополита Володимира і лояльність до патріярха Кіріла – це два різних політичних явища. Володимир Сабодан – громадянин України. А патріярх Кіріл Гундяєв – громадянин Росії. І хоча митрополит Володимир й очолює УПЦ, яка є складовою Московського патріярхату, він – самостійний гравець. І варто зауважити, що він ніколи не агітував за створення "російського світу", як це робив в Україні Кіріл.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
