Кіно й Донецьк. Центральна вулиця міста спростовує Табачника. Громадяни мають вибір, якою мовою дивитися фільми
Годину тому, йдучи по Артема, центральній вулиці Донецька, заглянув до розташованого тут кінотеатра імені Шевченка. А там – наочний доказ, як брешуть окремі регіонали, коли кажуть, ніби громадяни України не мають можливості дивитися кіно російською. В цьому кінотеатрі – дві зали. В одній протягом дня – сім сеансів російськомовниних фільмів російського виробництва ("Поп", "Ирония любви" ті ще один, точну назву якого забув). В іншій залі – так само сім сеансів так само трьох, але вже західних кінострічок (два мультики, "Аліса", "Дракони" та блокбастер "Битва титанів"). Я простояв біля каси хвилин двадцять, і хай лопнуть від злості Табачник та Колісниченко – більшість купувала квитки на "Битву" україномовних титанів.
***
Попри розв'язану регіоналами кампанію проти україномовного кіно й їхні спроби довести, ніби громадяни України не хочуть дивитисся фільми українською, глядачі все активніше та активніше йдуть до кінотеатрів. Тут на брехні Табачника, даруйте, ловлять вже його ж колеги по Уряду.
Не встигли ми відзначити суттєвий приріст глядацької аудиторії за підсумками минулого року, як надійшли дані, що свідчать про продовження цих позитивних тенденцій на початку 2010-го.
У березні 2010 року кінотеатри в Україні відвідали близько 2 млн. глядачів, свідчать передані УНІАН дані Міжнародної асоціації виробників і дистриб'юторів фільмів Motion Picture Association.
Порівняно з тим же періодом минулого року відвідуваність кінотеатрів зросла більш ніж на 40 %!
Надходження від кінопрокату у березні цього року перевищили 68 млн. грн., що майже вдвічі більше, ніж минулого року.
В середньому за тиждень в березні 2010 р. в Україні демонстрували близько 18 стрічок (в березні 2009 р. – 14).
***
Не одразу, але український глядач сприйняв дублювання фільмів українською, хоча зрозуміло, є люди які української не сприймали, не сприймають і не сприймуть ніколи, бо принципово виступають за побудову України, настільки вільної від української мови, наскільки Росія, наприклад, вільна від японської.
Ще раз наголошую, це – неправда, ніби російськомовні громадяни України не мають можливості дивитися фільми російською мовою. Фільи російського виробництва не дублюються українською, і на них припадає приблизно чверть кінопрокату. (За 2008-09 роки Державна служба кінематографії видала прокатні посвідчення на 7085 україномовних, дубльованих та озвучених фільмокопій 205 стрічок західного виробництва та 2800 копій 94 стрічок російського виробництва російською мовою з українськими субтитрами, абсолютно, як на мене, зайвими).
Так, російськомовні громадяни не мають можливості дивитися в кінотеатрах російською мовою фільми західного виробництва. Це факт. Але ж, з іншого боку, україномовні громадяни, які приходять до кінотетарів, не можуть дивитися російських фільмів українською. Якщо колісниченки та табачники вважають, що Голлівуд має говорити російською, то давайте тоді для паритету дублювати Мосфільм українською?
Слід також було би взяти до уваги, що прайм-тайм українських каналів дощенту забитий росйськомовними серіалами, що для приватного перегляду в Украхні продаються на різних носіях мільйонними накладами тисячі найменувань фільмів російською мовою, зате в жодній крамниці ви ніколи не знайдете більше кількох десятків фільмів, які мають україномовну доріжку.
Відтак, можливості російськомовних громадян дивитися фільми російською мовою виглядають дещо ширшими, ніж можливості україномовних подивитися кіно українською.
А між цими двома полюсами є більшість таких, для кого головне, аби фільм був хороший – тому вони йдуть в кінотеатр на україномовний сеанс й купують в магазині російьокомовний DVD.
Відтак, було би, як на мене, справедливим зберегти існуючий статус кво в кінопрокаті. Крім формальної освіти, кінотеатр – єдина сфера, де українська представлена на рівні, співставному з російською, але якщо взяти кіно в цілому як "важнейшее для нас из всех искусств", то тут все одно домінує російьска мова.
***
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
