"Ребята, давайте жить дружно", – казав Леопольд. І ось що з цього вийшло
Жив собі Леопольд, король Бельгії. В Бельгії із шести королів троє були Леопольдами. Леопольд III царював з 1934 по 1951 рік. Оглядаючи ще весною 2009 року експозицію історичного музею в Брюселі, я дізнався, що Його Величність в переддень Другої світової війни був "палким прихильником політики нейтралітету". Однак, це не врятувало його королівство від агресії з боку нацистської Німеччини. Попри нейтралітет, Гітлер 10 травня 1940 року вдерся в володіння Леопольда Третього.
Леопольд III потрапив на ті самі граблі, що і його батько Альберт I (1909-1934), який так само проводив політику нейтралітету, яка так само увінчалася... вторгненням Німеччини до Бельгії в 1914 році.
Леопольд III, на відміну від свого уряду, який спочатку емігрував до Франції, а потім – до Великої Британії, залишився в окупованій Бельгії. В 1944 році німці вивезли його до Рейху. Повернутися на батьківщину він зміг лише в 1950 році. Чи пускати додому короля, бельгійці вирішували не референдумі. 57% вибачили йому його гріхи.
Поки бельгійці цілих сім років міркували про долю цього монарха, його підміняв брат, регент Карл (Шарль). Зрозуміло, що така розкоряка, в яку доля поставила рідних братів, вносила певну напругу в стосунки братів.
Крім того, що їх роз'єднував престол, Леопольд та Карл по-різному бачили шляхи забезпечення безпеки Бельгії. Леопольд неначе ілюстрував відоме висловлювання росіянина Ключевського: "Історія не вчителька, а наглядачка, вона нікого не навчає, а лише карає за незнання уроків".
Нічому не навчений гіркими уроками – власним та рідного батька – Леопольд III вперто наполягав на збереженні... нейтралітету. Залишися він і надалі на отчому престолі, можливо, штаб-квартири НАТО не було в Брюсселі. Може б і НАТО не було. Але регентом до 1951 року був Карл-Шарль... Завдяки йому Бельгія стала співзасновником системи євроатлантичної безпеки.
А Леопольд так і не змів замиритися з країною. Одразу по поверненні, він зрікся престолу на користь сина Бодуена.
