Київ. Провінційний центр ''Русского мира'' чи українська православна столиця?
У зв'язку з винесенням судом заборон на проведення у Києві 25-28 липня 2010 р. акцій протесту та акцій на підтримку візиту Московського патріарха Кирила, до Прес-центру Київської Патріархії надходять запити про те, чи не стосується ця заборона Хресного ходу, запланованого Київським Патріархатом на 28 липня з 12.00 до 13.30 від Володимирського собору по вулицям Володимирській та Трьохсвятительській до пам'ятника князю Володимиру.
У зв'язку з цим Прес-центр Київської Патріархії роз'яснив, що "судова заборона не може розповсюджуватися на згаданий Хресний хід, адже він не є ані акцією протесту, ані акцією на підтримку візиту Московського патріарха й взагалі до цього візиту не має стосунку. Хресний хід проводиться на виконання рішення Священного Синоду від 14 травня 2010 р. про загальноцерковне відзначення Дня Хрещення Київської Руси-України. Це свято у 2008 р. указом Президента України також внесене до переліку державних свят. Київська Патріархія завчасно подала до Київської міської державної адміністрації всі необхідні документи, пов'язані з проведенням ходу, та понад місяць тому отримала відповідні погодження.
Хресний хід, який проводиться Київським Патріархатом, ані в часі, ані в просторі не перетинається із заходами, які проводитимуть у Києві прибічники Московського Патріархату. Бо молебень Патріарха Кирила перед пам'ятником князю Володимиру відбуватиметься 27 липня, а заходи УПЦ КП – 28 липня, в час, коли Московський патріарх перебуватиме у Києво-Печерській лаврі.
Тому жодних законних і логічних підстав для заборони Хресного ходу або перешкоджання його проведенню з будь-якого боку – немає.
Разом з тим Київська Патріархія ще раз нагадує всім, хто має намір взяти участь у Хресному ході, про недопустимість використання на ньому символіки політичних партій. Можливим є використання лише релігійної символіки, а також, враховуючи державний статус свята – символіки національно-державної".
***
"27-28 липня 2010 р., в день пам'яті святого рівноапостольного Великого князя Київського Володимира, Українська Церква відзначатиме річницю Хрещення Київської Руси-України.
З цієї нагоди у Свято-Володимирському патріаршому кафедральному соборі (булв. Шевченка, 20), відбудуться урочисті богослужіння.
27 липня з 17.00 – Всенічне бдіння
28 липня з 10.00 – Божественна літургія
Богослужіння очолить Патріарх Київський і всієї Руси-України ФІЛАРЕТ у співслужінні єпископату і духовенства Київського Патріархату.
По завершенні літургії (після 12.00) від Володимирського собору до пам'ятника святому Володимиру відбудеться ХРЕСНИЙ ХІД
Запрошуються взяти участь у богослужінні та Хресному ході всі
- кому не байдужа доля Українського Православ'я,
- хто хоче бачити в Україні єдину Помісну Православну Церкву,
- хто не згідний з тим, що Україна – це "Малороссия", а Київ – "южная столица русского православия".
Наша особиста участь і молитва – важливий внесок у розбудову Православної Української Церкви і незалежної Української Держави.
Особисто я перервe відпустку й повернуся з Криму, аби 28 липня взяти участь у Хресному ході, який очолить Патріарх Філарет.
Закликаю всіх однодумців присвятити 28 липня кілька годин свого часу українській православній маніфестації.
Свою підтримку ідеї незалежної Української Православної Церкви, якою по суті і є УПЦ КП, ми як ніколи повинні висловити сьогодні.
***
Газета "Експрес" поставила кілька питань Святійшому Патріарху Київському і всієї Руси-України Філарету.- Останніми місяцями російський патріарх Кирило зачастив в Україну. Складається враження, що він сприймає УПЦ МП як свою єпархію. Чи не нівелює він таким чином її самостійність?
- Патріарх Кирил – прихильник централізації влади. Очоливши РПЦ, він поставив собі за мету зміцнити владу і вплив Московського патріарха настільки, щоби вони були сильними не тільки в самій Церкві, але і в політиці та в суспільстві, не тільки в Росії, але й за її межами. Для досягнення цієї мети патріарх висунув концепцію "русского мира" – стару концепцію про Москву, яка є нібито "третім Римом", тільки перелицьовану для умов ХХІ століття. Ця концепція є ворожою щодо української державності, бо "русский мир" передбачає тісну інтеграцію України з Москвою, яка ніколи не поважала і досі не поважає нашої державності.
УПЦ МП двадцять років тому отримала права незалежності та самостійності в управлінні. Ці права виділяють її з усіх інших частин Російської Церкви, бо ні в Білорусі, ні у Прибалтиці, ні в Молдові, ні у Казахстані та Середній Азії структури РПЦ не мають такого рівня самостійності. А структура УПЦ МП – це майже половина всієї структури Московського патріархату! Тому на цю самостійність в Москві дивляться косо, адже вона не вписується у централізаторську політику Кирила.
Патріарх Кирил підозрює митрополита Володимира та деяких інших ієрархів в тому, що вони схильні до автокефалії. Тому глава РПЦ і їздить в Україну – щоби просувати свій "русский мир" і щоби впливати на УПЦ МП з метою не дати їй віддалитися від Москви.
Слід розуміти, що насправді УПЦ МП не самостійна, бо якби вона була такою, то там би самостійно приймали важливі рішення. Але на прикладі підготовки до діалогу між нею і Київським Патріархатом ми побачили, що на УПЦ МП є тиск з боку Москви, і не все, що там хотіли би, Москва дозволяє робити.
- Чи є небезпека, що патріарх Кирило за активного сприяння української влади візьме під контроль усе православ'я нашої держави?
- Ні, такої небезпеки немає. Патріарх Кирил хотів би, щоб так було, бо він вважає, що з допомогою держави це можна зробити. Але він помиляється, бо Україна – не Росія. Українська влада не може не зважати на те, що у нас існують різні конфесії, що в законі визначена їхня рівність. Невже держава буде порушувати закони лише тому, що так хоче Кирил? Думаю, що не буде.
Бо у нас вже був гіркий досвід подібного втручання, коли у 1995 році хотіли зруйнувати Київський Патріархат. Тоді, під час похорону патріарха Володимира, проти нас кинули міліцію. Думали, що ми злякаємося, розбіжимося. І що? Церква не тільки не розпалася, а навпаки – зміцніла, бо навколо Київського Патріархату об'єдналися всі національно-демократичні сили. І сам тодішній президент Леонід Данилович Кучма змінив свою думку – якщо спочатку він був до нас погано налаштований, то потім став виступати за єдину Помісну Церкву.
Згідно даних соціологічних опитувань нас підтримують понад 30% населення України – а це 14 млн. людей. Хіба може держава піти з ними на конфлікт лише для того, щоби виконати побажання Московського патріарха? Якщо він так думає – то він глибоко помиляється.
- На Вашу думку, яка головна мета такої активності діяльності російського Патріарха на українських теренах?
- Його головна мета – політична: утвердження "русского мира". Він хоче збудувати нову Російську імперію, але таку, де головним центром буде Московський патріарх, який стоятиме над державами і їхніми президентами. Для цього йому потрібно зміцнювати вплив Росії на Україну. В цьому його підтримує і російська державна влада, яка зацікавлена в інтеграції України в Росію. Але цього в більшості не сприймають в Україні, і ми це бачимо серед інтелігенції, за відгуками у пресі. Прихильників єдиної Помісної Православної Української Церкви значно більше, ніж прихильників "русского мира", бо навіть в УПЦ МП цей "мир" підтримує меншість. Тому Московський патріарх може бажати – але його бажання збудувати нову імперію не справдяться. Бо ми віримо і бачимо, що Бог благословив бути Україні незалежною державою, а Українській Церкві – помісною і автокефальною.
