31 липня 2010, 15:23

Патріарх Філарет: "Ми не можемо сприйняти, коли замість єдності у Христі нам хочуть нав'язати єдність під владою іноземного ієрарха"

ПОСЛАННЯ

Патріарха Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА

преосвященним архіпастирям, боголюбивим пастирям, чесному чернецтву та всім вірним Української Православної Церкви Київського Патріархату

з нагоди свята Хрещення Київської Руси-України

Дорогі браття і сестри!

Повнота Православної Церкви і наша країна відзначають річницю величної події – Хрещення Київської держави, Руси-України. Сьогодні ми молитвою і богослужінням прославляємо Бога за велику милість до нашого народу, бо від язичницької темряви і тіні смертної наші предки були покликаний до світла істинної й спасительної віри. Сьогодні ми прославляємо і великого князя нашого, рівноапостольного Хрестителя Руси Володимира, який не тільки сам прийняв Православ'я, але й народ свій привів до Церкви Христової.

Згадуючи житіє святого Володимира, ми бачимо, яка вражаюча зміна сталася з ним після прийняття хрещення. У язичництві Володимир був розпусним жонолюбцем і жорстоким правителем. Після хрещення він став новою людиною: розпуста змінилася шлюбною вірністю, жорстокість – милосердям, пороки викорінилися, а чесноти розквітли. Володимир не тільки насадив у нашому народі православну віру, але й сам першим показував йому приклад життя згідно цієї віри.



Сьогодні ми святкуємо, але кожен з нас повинен усвідомити, що святкування не означає лише відвідування богослужіння чи участь у хресному ході. Саме слово "свято" нагадує нам про те, що ми повинні не тільки прославляти святих, але й самі досягати святості – як від гріха до святості прийшов рівноапостольний Володимир, як, завдяки Хрещенню Руси, до святості прийшли тисячі й тисячі наших предків.

В наш час поклоніння різьбленим бовванам і язичницьким лжебогам – велика рідкість. Але чи не є новітнім способом ідолопоклонства те поклоніння, яке людина звершує відносно самої себе? Так, це нове ідолопоклонство, в якому місце лжебогів древності посів людський егоїзм. Замість кам'яних істуканів люди поклоняються своєму розуму, мудрості, знанням, живуть для самих себе і все намагаються обернути на служіння лише собі.

Гроші, багатство, нові речі, кар'єра й життєвий успіх, різноманітні задоволення, розпуста, аморальність і вседозволеність, неправдиво найменовані "свободою", – все це новітні ідоли, яким поклоняється людство. Люди стали жити так, ніби Всесвіт з його благами й багатствами створений лише для здобуття життєвих насолод, ніби нинішнє тимчасове життя – недоторкана приватна власність людини, а не дар Божий, даний для того, щоби ми, мудро ним скориставшись, досягли життя вічного.

Згадаймо, чим вимірюється зараз успіх суспільства, країни? Двома показниками – рівнем зростання економіки та розмірами валового внутрішнього продукту. Чим вищий відсоток зростання економіки, чим більше виробляється та споживається товарів і послуг – тим країна вважається більш успішною. Але це все одно, що вірити, ніби щастя людини походить виключно від матеріального багатства. Образно кажучи, сучасне людство в переважній більшості не їсть щоби жити, а живе, щоби їсти, в той час, як апостол Павло застерігає: "Їжа для черева, і черево для їжі; але Бог знищить і те і друге" (1 Кор. 6:13).

Споживання і насолоди стали новим культом, а магазини та розважальні заклади – "храмами" цього культу. Знову людство повертається до того суспільного стану, коли головним гаслом для багатьох було: "Хліба і видовищ!"

Ми, як християни, повинні свідомо протистояти цьому новітньому ідолопоклонству, в першу чергу – в самих собі. Ми не можемо повністю відмовитися від використання благ суспільного розвитку, але ми не повинні віддавати їм свого серця, бо де скарб наш, там і серце наше (пор. Мф. 6:21). Будучи дітьми Божими, ми не повинні ставати рабами речей і задоволень, бо не можемо, за словом Спасителя, одночасно служити Богові та мамоні (пор. Мф. 6:24).

Християнин ніколи не повинен забувати, що він лише подорожній на цій землі, який прямує через тимчасове життя до життя вічного у Небесному Царстві, "бо не маємо тут постійного міста, але шукаємо майбутнього" (Євр. 13:14). Той, хто подорожує, намагається не обтяжувати себе зайвими речами. Він поспішає досягти місця, до якого прямує, намагаючись не затримуватися в дорозі. І навіть якщо він падає – намагається якнайшвидше підвестися для того, щоби продовжити свою путь.

Так і нам належить не обтяжуватися всім земним, пам'ятаючи, що воно тимчасове і скороминуче. Нам належить найперше шукати Царства Божого і правди його – а все інше Господь додасть нам по потребі (пор. Мф. 6:33). "Все мені дозволено – повторюймо з апостолом Павлом, – та не все корисне; все мені дозволено, та ніщо не повинно володіти мною" (1 Кор. 6:12).

Якщо ми так будемо діяти – то відкинемо і переможемо сучасних ідолів, як святий наш хреститель князь Володимир зробив це понад 1000 років тому. Як він полишив гріховне життя – хоча був і багатим, і могутнім володарем – так і ми, незважаючи на спокуси світу цього, повинні віддалятися від гріха та прагнути святості, яка є не особливою відзнакою для обраних, але є станом блаженного буття з Богом, до якого покликані всі.

Цього року ми знову святкуємо Хрещення Київської Руси в умовах, коли Українське Православ'я залишається розділеним. І кожному з нас – архієреям, духовенству і мирянам – належить робити все можливе для того, щоби це розділення подолати. Православна Церква в Україні повинна об'єднатися навколо свого першого Престолу – Патріаршого престолу Київського. Бо тут, у Києві, сталося Хрещення наших предків, звідси засяяло світло євангельської проповіді для навколишніх земель, у Києві преподобними отцями Печерськими було засвічено лампаду чернечого подвигу, у Києві тисячу років тому почав будуватися першопрестольний собор Святої Софії.

Ми шануємо і поважаємо братні православні народи, бажаємо жити з ними у єдності віри й молитви, щоби єдина Помісна Українська Православна Церква була Церквою-Сестрою, рівною за гідністю з Церквами Константинопольською і Московською, Грузинською, Румунською й іншими. Але ми не можемо сприйняти, коли замість єдності у Христі нам хочуть нав'язати єдність під владою іноземного ієрарха.

Нам хочуть нав'язати думку, що всяке розділення є злом. Але хіба не розділяючи Господь сотворив світ? Він відділив світло від темряви, небо від землі, сушу від вод. І людину Він сотворив, відділивши ребро від чоловіка для створення жінки. Нова сім'я з'являється через відділення дітей від батьків (див. Бут. 2:24), нова людина народжується у світ, відокремлюючись від тіла матері.

Так і Церква Христова існує, як єдність у багатоманітності. Бо кожна окрема людина – храм Духа Святого (див. 1 Кор. 3:16-17), кожна окрема родина – мала Церква (див. Еф. 5:22-32), а зібрана в ім'я Христове громада – спільнота, серед якої перебуває Сам Господь (див. Мф. 18:19-20). Кожна єпархія на чолі з єпископом – це місцева Церква, наділена повнотою благодатних дарів Святого Духа. А єпархії, які несуть своє служіння в межах однієї держави і одного народу, на підставі 34 Апостольського правила єднаються в Помісну Церкву. В свою чергу Помісні Церкви зберігають єдність Таїнств і віри, являючи собою єдине Тіло Христове, Глава якого – Сам Господь, а всі ми разом – члени цього Тіла (пор. Рим. 12:4-5). Всі ці розділення не суперечать єдності, так само як і єдність у Христі не заперечує окремого існування людини, родини, громади, єпархії, Помісної Церкви.

Апостол Павло засвідчує, що "нема вже юдея, ні язичника; ні раба, ні вільного; нема чоловічої статі, ні жіночої; бо всі ви – одно в Христі Ісусі" (Гал. 3:28). Так, згаданих відмінностей і поділів немає у Христі, але вони залишаються в реальності життя віку цього. Бо є чоловіки й жінки, є різні нації, різні культури та різні суспільні стани. І навіть у самому Тілі Христовому залишаються різні члени, кожен з яких виконує своє, відмінне від інших, служіння.

Тому неправдою є спроба деяких наших братів поставити знак рівності між єдністю Церкви Христової і єдністю структури певного Патріархату, а звільнення від влади закордонного ієрарха називати "відділенням від Церкви Христової".

Нам дорікають, що збирає нас разом і єднає не любов до Бога і ближніх, до рідної Церкви і українського народу, а ненависть і злоба, бажання йти "стінка на стінку". Маємо заперечити це не стільки словами, скільки самим своїм життям. Творімо добро всім, а найбільше – своїм за вірою (див. Гал. 6:10), православним братам і сестрам, не залежно від того, до якого Патріархату вони належать. Коли нас проклинають – благословляймо, коли нам чинять зло – творімо добро, коли нас ненавидять – молімось за супротивників (пор. Лк. 6:27-28). "Бо гнів людини не отворить правди Божої" (Як. 1:20), і нам належить не бути переможеними злом, а перемагати зло добром і любов'ю (див. Рим. 12:21).

Тож в єдності любові й миру будуймо Київський Патріархат – правдиву Помісну Православну Церкву нашого народу! Пам'ятаймо про те, що найголовніше – не тільки вірити в Бога і належати до Церкви, але й жити вірою та бути діяльним членом стада Христового. Як великий наш Хреститель князь Володимир відкинув ідолів та навернувся всім серцем до Бога, так і ми маємо відкидати ідолів сучасності, пам'ятаючи, що живемо в цьому світі не для досягнення задоволень, а для того, щоби шляхом несення свого хреста досягти спасіння і Царства Небесного!

Нехай Боже благословення перебуває над Україною, над Українською Церквою і над кожним з нас!

"Єдиному Премудрому Богу, Спасителю нашому через Ісуса Христа Господа нашого, слава і велич, сила і влада перед віками, нині і на всі віки. Амінь" (Іуди, 1:25).

ФІЛАРЕТ,

Патріарх Київський і всієї Руси-України

28 липня 2010 р.

Тут був незаконний пост Ігоря Луценка

Народний депутат Ігор Луценко в день виборів вивісив пост, який агресивно контрагітує проти одного із кандидатів. Щодо неправдивості тверджень в тексті, готовий подискутувати з Ігорем пізніше...

''Наслідки'' Львівського форуму: і ''Занепад влади'', і ''Великий вибух популізму''.

Франсуа Міттеран ніби якось поскаржився Михайлові Горбачову, як непросто впоратися з країною, в якій чотириста сортів сиру. На що товариш генеральний секретар відповів: "Куди важче управляти державою, в якій в магазинах взагалі нема сиру"...

Кіно і Патріарх. Біографія Святійшого за 42 хвилини

Cоціальна реклама, якщо хочете. Забув написати про це вчасно. А давно хотів порекомендувати фільм про Патріарха Філарета, який вийшов ще наприкінці липня на каналі ICTV...

Частка української на ТБ неприпустимо мала. Саморегуляція була би кращим виходом. Власники не почули. Слово за законодавцями. Що казав Президент про мовні квоти

Сьогодні Верховна Рада, нарешті, має розглянути у другому читанні закон про впровадження квот для української мови на телебаченні. Робиться це лише щодо тих компаній, які користуються державним частотним ресурсом...

Країни Східної Європи сильно помиляються, коли вважають, що західні народи "заради них вступлять в третю світову війну". З уроків історії

Країни Східної Європи сильно помиляються, коли вважають, що західні народи "заради них вступлять в третю світову війну". Вони самі мусять захищати незалежність від можливої в майбутньому агресії з боку великих держав...

Сьогодні – Хресний Хід нашого Київського Патріархату

l – 28 липня 2016 р. Українська Церква відзначатиме річницю хрещення Київської Руси-України. З цієї нагоди у Володимирському патріаршому кафедральному соборі (бульв...