В Партії регіонів українську мову вважають смітником...
"Стараннями радикальних націоналістичних сил українську мову перетворено на смітник суржику, до якого влізло все що завгодно, і тому літературної мови ми сьогодні не маємо", – вважає народний депутат від Партії регіонів Вадим Колесніченко.
Очевидно, ПР внесе суттєві зміни в українські мовні стандарти, взявши за взірець калузький діалект Азарова. Але написати я хотів не про це, а про компроміси в мовній політиці.
Кілька тижнів тому мені довелося мати зустріч з представниками верховного комісара ОБСЄ у справах національних меншин, які вивчали мовну ситуацію в Україні – Клеменсом Бюшером та Вінсентом де Граафом.
Наші професійні росіяни затуркали європейців байками про міфічні утиски російської мови в Україні. З їхніх слів виглядає так, ніби це не російська домінує майже в усіх сферах громадського життя, ніби їй вже гірше, ніж мові лужицьких сербів в Німеччині.
Європа поведена на захисті прав меншин, вони готові відправити більшість хоч в газові камери, аби меншина була задоволена. Їм важко збагнути нестандартність української ситуації, де мовні права етнічної меншини забезпечені значно краще, ніж більшості, де межі етносів не співпадають з межами мовних спільнот, де битий небитого везе.
А щоб представникам уповноваженого Кнута Воллебека було легше зрозуміти ситуацію, дещо слід було продемонструвати наочно. Тому ми пішли до газетного кіоску й купили все що там, розклали на дві промовисті купки газети та журнали українською та російською мовами.
Згідно статистичних даних, викладених у Мовному балансі, у 2009 році наклад російськомовних газет склав 68%, україномовних – 31,8%. Серед журналів доля російськомовних у 2009 році, порівняно з 2008 роком, зросла на 6,4 пункти з 83% до 89,4%, а україномовних скоротилася з 14% до 10,6%, тобто на 3,4%.
За таких умов особливої ваги набуває мова реклами. Згідно закону, вона має поширюватися українською мовою. І це забезпечує мінімальну присутність української в журналах та газетах. Єфремов, Симоненко та Гриневецький пропонують ліквідувати і цей мінімум. Згідно їхньому законопроекту, розкритикованому як мінімум трьома інститутами при Академії наук, рекламодавці самостійно обиратимуть російську для реклами товарів та послуг.
Новий закон ще не ухвалено, а старий все частіше й частіше не виконується. Але інерція зберігається, і чинне законодавство все ще створює україномовні острівки в російськомовному інформаційному морі.
От переді мною "українофільська" газета "Сегодня" за 4 листопада. Швидше на долоні волосся виросте, ніж в цьому виданні хоч одну замітку надрукують українською. Зате нею рекламують риб'ячий жир, фільм "Оголена красуня", готівкові кредити "Свобода", депозитні акції, панацею від болю в печінці, протипедикульозний шампунь, "універсальні ліки від усіх хвороб", "економне лікування простатиту", нові переваги страхування, послуги знахарки Тетяни. І лише "предсказательница Таисия Михайловна", якась дрібна лавка з ремонту телевізорів і санаторій "Горная Тиса" із Закарпаття порушили закон та рекламувалися російською мовою.
Звичайно, є певна логіка в тому, щоби мова реклами відповідала мові засобів масової інформації... Та якби ситуація на ринку ЗМІ в Україні не була настільки деформованою на користь російської мови.
Обов" язковість української мови в рекламі дещо виправляє цю деформацію. Російськомовних радикалів українська мова в рекламі дратує. Вона їх взагалі дратує вже самим фактом свого існування. Але коли вже російська домінує на ринку журналів та газет, то чим вживати якихось адміністративних заходів для вирівнювання ситуації, простіше в порядку компромісу погодитися на монополію української в рекламі в мас-медіа, які здебільшого російськомовні.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
