Московська анафема – що може бути переконливішим свідченням, що Патріарх Філарет йде правильним шляхом? До дня тезоіменитства
В УПЦ Московського Патріархату радять вірним УПЦ Київського Патріархату відспівувати небіжчиків вдома або в своїх храмах, а лише потім "привозити їх на цвинтар". Це – коментар прес-секретаря УПЦ МП Василя Анісімова до скандальної історії про те, як на вимогу УПЦ МП столична влада заборонила пускати на міські кладовища священиків УПЦ Київського Патріархату.Відомий своїм крайнім москвофільством товариш Анісімов не став заперечувати наявності відповідного листа архієпископа Митрофана, керуючого справами УПЦ МП, із чорним списком священнослужителів УПЦ КП, яким, поки вони живі, заказано з'влятися на київських погостах. Більше того, Анісімов сказав "Комерсанту", що нічого нового в цьому листі нема. Просто УПЦ МП, москвофільське крило якої підбадьорене підтримкою нової влади, повернулася до конфлікту як основного засобу спілкування з УПЦ КП, хоча ще рік тому готова була розпочати діалог задля примирення та подолання розколу в українському православ'ї, спричиненого Москвою за активної, до речі, участі теперішнього Патріарха Кирила.
Влада наша тим часом від ігнорування УПЦ КП перейшла до тиску на нього. Ось події лише останніх днів. На Донеччині в УПЦ КП намагаються відбирати храми та передавати їх до УПЦ МП. В Києві священикам УПЦ КП (див. вище) заборонили відспівувати покійників. В низці областей представники влади агітують священнослужителів УПЦ КП переходити до УПЦ МП, про що детально сказано у зверненні Синоду УПЦ КП до Януковича. Детально про заяву Синоду я напишу завтра, а сьогодні ми святкували День тезоіменитства Патріарха Філарета.
Філарет – непересічна і видатна постать в історії українського православ'я. Людина, яка пішла на колосальні випробування заради великої мети – створення незалежної православної церкви в незалежній державі. Свого часу така мрія стала реальністю в Болгарії, Греції, Грузії, на Кіпрі, в Росії, Румунії, Сербії. Нині з Україною на цьому шляху – Македонія та Чорногорія.
Найдовше до автокефалії йшла РПЦ – 150 років вона була невизнаною та неканонічною. І нічого.
Не один рік і не десять чекати й Україні. Тут ми не виключення. Але чим ми відрізняємося від інших, так це тим, що у них новопостала держава підтримувала прагнення церкви до автокефалії, а наша влада робить по суті державною церквою церкву сусідів, а до ідеї власної національної церкви ставиться навіть не нейтрально, а просто-таки вороже. А слова голови напівліквідованого Держкомрелігій Богуцького про рівне ставлення держави до різних конфесій – від лукавого, і вуста його неправдиві.
Московська анафема, якою московська церква "нагородила" колишнього місцеблюстителя московського ж патріаршого престолу – що може бути переконливішим свідченням того, що Патріарх Філарет йде правильною дорогою. Не дарма Господь не дав йому стати Патріархом Московським, бо приготував для Його Святості престол київський.
Якщо знищити пастиря, то й вівці розбредуться. Ось чому московські та наші яничарські отруйні стріли летять у велетенську постать Українського Патріарха. УПЦ КП Божим промислом та трудами Владики Філарета росте й шириться. І де в світі тая силла, щоб в бігу її спинила? Многая літа нашому Владиці.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
