''Коли до зали заходить скромний чернець, шанобливо встають зі своїх місць владоможні й сановиті. Слово бере чоловік молитви, замовкають імениті інтелектуали''
Минулої суботи мені випало задоволення відвідати прийняття з нагоди 10-річчя патріаршества Предстоятеля Української Греко-Католицької Церкви Любомира кардинала Гузара. Авторитет владики виходить далеко за межі УГКЦ. Він, як і Патріарх Філарет, якому ми днями відзначили 82-річчя – фігура загальноукраїнського мастштабу. І поки я кілька днів збирався написати про масштабну постать духовного отця українських греко-католиків, це зробила на УНІАН Оксана Климончук.
"Ось уже протягом кількох років глава Української греко-католицької церкви запрошує вірних і друзів УГКЦ: політиків, культурних діячів, просто інтелігенцію на так звану Просфору – різдвяний вечір з колядками, щоб усім нагадати про головне в нашому житті – про присутність у ньому Господа.
Цьогорічна Просфора була присвячена десятиліттю Блаженішого Любомира на посаді глави УГКЦ. Цього ж вечора він презентував свою третю аудіокнижку "Дорога до Бога". Це остання з трилогії під назвою "Три дороги" (перша- "Дорога до себе", друга – "Дорога до ближнього") Це три основні дороги людини
Публіцист Євген Сверстюк, який редагував аудіокнижку й написав вступне слово до неї, зізнається, що від когось іншого такої б пропозиції не прийняв:
- У Блаженішого немає звичного мудрування, яке ми часто чуємо, немає ніякої схоластики, а є заглиблення в сутність, пояснив він. – І це заглиблення в сутність дає можливість задуматися над речами, які ми начебто знаємо, до яких звикли, але вони повертаються до нас із якогось спокійнішого і глибшого боку. Навколо нас багато спроб грати на гострих моментах: культ чудес, мощів і багато інших речей напівбізнесового характеру з'їдають наше суспільство й дуже притуплюють його духовний тонус. А Блаженіший говорить про сутнє і справжнє.
Основні месиджі книги, які виділяє пан Сверстюк, – про християнина, про церкву, про пекло, про фаталізм, про молитву, про піст, про цензуру
Правозахисник, громадський діяч Мирослав Маринович перелічує, що все-таки вдалося зробити главі УГКЦ:
- На патріаршому Києво-Галицькому престолі нашої церкви з Божою поміччю правив Любомир Гузар. У час, коли Україна поринала в карнавал влади й грошолюбства, коли на арену вийшла людина користі, Господь послав нам за провідника людину молитви, щоб гріх не став незаперечним законом нашого життя, щоб множилося число тих, хто молитиметься за цей добрий, але безталанний народ. І щоб змилостився народ над цілим краєм. І справді патріарх молиться за цю землю і за всіх, хто живе на ній... Коли до зали заходить оцей скромний чернець, шанобливо встають зі своїх місць владоможні й сановиті. Коли слово бере цей чоловік молитви, замовкають імениті інтелектуали. Від постаті нашого патріарха лине спокій мудрості, і ніщо так не підкреслює дріб'язковість сучасних магнатських забаганок, як цей високий маєстат духу...
Катерина Ющенко прийшла на Просфору з дітьми, без чоловіка. За її словами, він не зміг прийти, бо занятий:
- Блаженіший для мене є великою людиною. Він людина мудра, простими словами може сказати надзвичайно філософічні й мудрі речі. Усі ці роки він намагався знаходити ті точки, які б могли примирити українців між собою. І не лише щодо питання релігії, а щодо й політичних питань, духовних, питань єдності. Як на мене, йому багато вдалося. Для мене ця людина піде в історію, як великий творець України. Наша родина його дуже шанує й любить. Добре пам'ятаю, коли ми перший раз познайомилися. Мій чоловік тоді був прем'єр-міністром. Блаженіший прийшов був до нас у гості, я надзвичайно хвилювалася, бо ще ніколи не приймала таких високих гостей в себе дома. Він прийшов, і за першу хвилину мене так заспокоїв, мені було так приємно. Я одразу відчула, що це людина наче з нашої родини.
Юлія Тимошенко прийшла до Блаженішого з величезним букетом білих троянд, поблагословилася в нього й одразу повеселіла:
- Усе буде добре! Україну завжди Господь беріг.
Обіймаючись з численними отцями і просто греко-католиками, Юлія Володимирівна намагалася вселити їм оптимізм...
- Усі роки патріарх робив Україну, – сказала пані Тимошенко. – Він усім своїм життям, своєю вірою, своїми молитвами, зміцнював українську Україну, а це значить зміцнював і примножував наше щастя. Такі постаті і є щастям і благословення для України. Я хочу побажати патріархові здоров'я, сил, щоб він і далі ніс слово людям і зміцнював нашу віру й нашу надію".
Повний текст та висловлючання інших гостей про Владику – читайте тут.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
