Ось те, до чого, на думку регіоналів, ''донюхалася та накурилася'' у Клінтон...

У Януковича почитали щорічну доповідь Державного департаменту США про стан справ з правами людини в 194 країнах світу. Відомий ідеологічний фрік із ПР висновки держдепу назвав божевільними, бо автори, мовляв, нанюхалися нафталіну, або накурилися.

Хто насправді нанюхався, судіть самі. До Вашої уваги – переклад розділу про Україну. Вибачте за надто довгий текст, очевидно, це для особливо допитливих.



***

"Україна, з її населенням у 45,4 мільйони осіб, є багатопартійною, демократичною республікою з президентсько-парламентською системою правління. Країною керує обраний напряму президент, прем'єр-міністр, який очолює Кабінет Міністрів, та однопалатний парламент (Верховна Рада). Два тури виборів, які відбулись у січні і лютому, були оцінені міжнародними та внутрішніми спостерігачами як, такі, що відповідали більшості стандартів відкритості і чесності. Інавгурація переможця, колишнього прем'єр-міністра Віктора Януковича, відбулась 25 лютого. 1 жовтня Конституційний Суд відновив у дії конституцію 1996 року. Завдяки цьому рішенню були значно зміцнені повноваження президента, включаючи право звільняти в односторонньому порядку прем'єр-міністра та інших міністрів уряду. У своєму рішенні суд зазначив, що поправки до конституції 1996 року, ухвалені у 2004 як частина компромісу, завдяки якому було припинено масові протести Помаранчевої революції, є неконституційними, тому що вони були прийняті неналежним чином. Силові структури переважно звітували цивільним органам влади.

Серед проблем із правами людини – повідомлення про жорстоке поводження з боку міліції та смерті у в'язниці, побиття і тортури затриманих і в'язнів, жахливі умови у тюрмах і слідчих ізоляторах, безпідставне і довготривале досудове затримання, а також неефективна і корумпована судова система. За цей рік надходили повідомлення про збільшення тиску з боку влади на незалежні ЗМІ, обмеження свободи зібрання, а також поява політично-вмотивованого переслідування опозиційних політиків. Корупція у владі та суспільстві є дуже поширеною. Також надходили повідомлення про гоніння і залякування організацій громадянського суспільства державною службою безпеки. Були випадки насильства і дискримінації проти жінок і дітей, а також повідомлення про ненасильницькі випадки антисемітизму. Торгівля людьми залишається серйозною проблемою. Повідомлялось про суспільну дискримінацію і насильство проти циган, кримських татар і людей неслов'янської зовнішності. Також надходили повідомлення про залякування міліцією гомосексуальної спільноти. Робітники стикаються з обмеженнями щодо організації і вступу до профспілок, а також щодо своєї можливості вести колективні переговори.

ПОВАГА ДО ПРАВ ЛЮДИНИ

Розділ 1. Повага до недоторканості особи, включаючи свободу від:

а. Свавільного або незаконного позбавлення життя

Повідомлень щодо вчинення владою або її органами будь-яких політично-вмотивованих вбивств не надходило; однак, дві людини загинуло під час перебування під вартою нібито внаслідок жорстокого поводження.

18 травня студент коледжу Ігор Індило помер у Шевченківському райвідділі міліції у Києві. Представники міліції заявляють, що Індило впав на підлогу та смертельно поранив голову, тому що він був п'яний. Родичі Індила наполягають, що його побили міліціонери. У жовтні прокуратура звинуватила міліціонерів Сергія Приходька і Сергія Коваленка у службовій недбалості і перевищенні службових повноважень, включаючи не-перевірку законності перепровадження Індила у райвідділок та неналежний нагляд під час утримання. За словами матері та адвоката Індила, у звинуваченнях проти міліціонерів не згадується, яким чином Ігор отримав ушкодження, які, як вони твердять, призвели до його загибелі. Станом на кінець року справу не було закрито.

10 вересня засоби інформації повідомили про загибель в одному із районних відділів міліції Львову Михайла Стадника. Родичі Стадника розповіли про численні синці на його тілі, які, на їхнє переконання, є промовистим доказом того, що у міліції його катували. Представники міліції відкидають ці звинувачення, заявляючи, що Стадник був п'яний і поранився сам ще до свого затримання. Прокуратура Львівської області наказала провести додаткову судово-медичну експертизу тіла, щоб визначити причину смерті. Станом на кінець року слідство було не завершено.

23 грудня у Дніпровському районному суді міста Києва розпочалося судове слухання справи Віктора Лозінського, колишнього депутата, якого звинувачують у зв'язку із загибеллю у червні 2009 Валерія Олійника з Кіровоградської області. За даними міліції, тоді Лозінський з двома місцевими чиновниками загнали Олійника у ліс, де вони його жорстоко побили, зламали йому ногу і вистрелили у нього декілька разів. Двох посадовців було заарештовано та звільнено з посад.

У розслідуванні отруєння в 2004 році тодішнього кандидата у президенти від опозиції Віктора Ющенка не відбулось значних зрушень. В інтерв'ю газеті "Сьогодні" 10 грудня генеральний прокурор Віктор Пшонка заявив, що прокуратура подала запит про отримання нових зразків крові Ющенка, тому що початкові зразки зберігались неналежним чином до проведення експертизи, тому їх не можна використовувати як достовірний доказ. Пшонка також додав, що він не виключає можливості того, що отруєння могло і не бути. 13 квітня парламент припинив повноваження комісії, яка розслідувала отруєння, через те, що вона не вклалась у терміни подання звіту. Прес-секретар Ющенка назвала цей крок "природнім", додавши, що слідча комісія, яку очолював депутат Партії регіонів Володимир Сівкович, розповсюджувала фальшиву інформацію про отруєння. 15 квітня тодішній генеральний прокурор Олександр Медведько заявив газеті "Комерсант Україна", що не встановивши тих, хто отруїв Ющенка, не можна буде встановити, було це отруєння навмисним чи ні.

13 вересня Генеральна прокуратура України (ГПУ) оголосила, що вона встановила, що вбивство журналіста Георгія Гонгадзе у 2000 році було замовлено Юрієм Кравченком, тодішнім міністром внутрішніх справ, який загинув за підозрілих обставин в 2005 році внаслідок двох пострілів в голову. Смерть Кравченка визнали самогубством. У липні 2009-го у зв'язку із вбивством Гонгадзе було затримано Олексія Пукача, колишнього високопоставленого співробітника правоохоронних органів. Прокуратура твердить, що Пукач очолював групу міліціонерів, які викрали і вбили Гонгадзе. Наприкінці року прокуратура заявила, що вона завершила досудове слідство у справі Пукача та передасть його результати до суду. Адвокат вдови вбитого журналіста Мирослави Гонгадзе Валентина Теличенко заявила, що ГПУ не дозволила їй ознайомитись із матеріалами справи Пукача до того, як їх було передано в суд. ГПУ заперечує ці звинувачення, зазначаючи, що Теличенко проігнорувала запрошення ознайомитись із матеріалами. Станом на кінець року судовий процес проти Пукача не розпочався.

У 2008 трьох міліціонерів було засуджено на довгий термін за вбивство Гонгадзе. Однак, члени його родини і журналісти, яки розслідували це вбивство, продовжують наполягати, що Кравченко і Пукач діяли за наказом високопоставлених посадовців в адміністрації колишнього президента Кучми, який хотів змусити відвертого журналіста замовкнути.

b. Зникнень

Повідомлень про політично-вмотивовані зникнень не надходило.

c. Тортур та іншого жорстокого, такого, що принижує гідність, поводження або покарання

Конституція і закон забороняють подібні практики; однак, надходили повідомлення про те, що міліція продовжує практику жорстокого поводження і тортур затриманих.

Наприклад, Українська гельсінська спілка з прав людини (УГСПЛ), неурядове об'єднання правозахисних організацій, повідомляє, що протягом року вона отримала 172 скарги на тортури і жорстоке поводження. З них 90 скарг стосувались тортур та жорстокого поводження, вчинених міліціонерами.

16 серпня Яків Строган був заарештований харківською міліцією після суперечки із сусідом. Його тримали під вартою чотири дні, протягом яких, за його словами, його катували. Він подав скаргу щодо свого затримання до прокуратури, провів прес-конференцію та взяв участь у слуханнях щодо його звинувачень. 9 грудня Строгана було викликано на допит до прокуратури та повторно заарештовано. За даними Харківської правозахисної групи, наступного дня Строгана було доправлено до суду з ознаками побиття. Суддя постановив залишити Строгана під вартою, де він і перебуває. Правозахисні групи та дружина Строгана закликали негайно випустити його на волю та провести розслідування поводження з ним під час затримання.

16 грудня організація "Хьюман райтс вотч" (HRW) оприлюднила доповідь, в якій зазначила що біженці та мігранти у країну "наражаються на загрозу жорстокого поводження та безпідставного затримання". Хоча тортури не були "систематичними", свідчення біженців і мігрантів та вказують на те, що час від часу вони мають місце. Хоча умови у деяких місцях утримання для мігрантів покращились, затримані зазначають, що траплялись випадки нелюдського або принизливого ставлення, включаючи побиття та позбавлення їжі. "Всі ці випадки жорстокого поводження відбулись в умовах безкарності, причому жертви боялись повідомляти про них, а правопорушники не були притягнуті до відповідальності," – йдеться у доповіді.

Дуже часто міліціонери мають погану підготовку та спорядження, щоб збирати докази під час розслідувань, тому для розкриття справ їм потрібні зізнання. Закон явно не забороняє використовувати як свідчення в судовому процесі зізнання або інші заяви, зроблені під примусом. Намагання контролювати таку практику ускладнюються неефективною системою розслідування звинувачень у жорстокому поводженні, а також відсутністю доступу затриманих до адвокатів і лікарів.

У доповіді за лютий 2009 Робоча група ООН з питань свавільних затримань висловила занепокоєння за результатами моніторингового відвідування у 2008 році 21 місця утримання під вартою у восьми містах. Серед іншого згадувались "численні, неодноразові та часто достовірні звинувачення з різних джерел... щодо зізнань, отриманих міліцією від затриманих під тортурами". Робоча група також зазначила, що кількість виправдань з боку ГПУ у випадках, коли їй надавались добре-обґрунтовані звинувачення в тому, що інкримінуючи докази було отримано методами, які порушували належні кримінальні процедури, є дуже незначною. Наприклад, з приблизно 100 000 подібних скарг, зареєстрованих у 2008, генеральна прокуратура визнала порушеннями лише 30 з них. За даними робочої групи, "безкарність правопорушників за брутальне поводження загалом превалює".

Протягом року Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) прийняв 11 рішень проти країни за порушення Статті 3 (нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження) Європейської конвенції із захисту прав людини. Для порівняння, у 2009 році таких порушень було дев'ять, а у 2008 – чотири.

За цей рік ЗМІ повідомляли про декілька випадків жорстокого поводження з боку міліції. Наприклад, 1 квітня УНІАН повідомив, що Прокуратура Одеської області та Служба безпеки України (СБУ) затримали п'ятьох міліціонерів Роздільнянського райвідділу внутрішніх справ після розслідування скарги про катування двох місцевих жителів, затриманих за підозрою у крадіжці. Згідно з повідомленням, прокуратура встановила, що жертв було побито та через їхні тіла пропускали електричний струм. За підозрою у застосуванні тортур прокуратура порушила кримінальну справу.

21 грудня УНІАН повідомив, що Прокуратура Львівської області завершила розслідування та передала до суду кримінальну справу проти двох міліціонерів Самбірського райвідділу міліції, яки побили трьох затриманих, намагаючись витягнути з них зізнання.

За рік влада притягнула до судової відповідальності міліціонерів, які жорстоко поводились із затриманими.

За даними Генеральної прокуратури за перші дев'ять місяців року було порушено 39 справ за катування у міліції або нелюдське чи таке, що принижує гідність, поводження, 28 справ, до яких причетні 68 співробітників правоохоронних органів, було передано до суду.

За даними Міністерства внутрішніх справ, за перші дев'ять місяців року проти міліціонерів було відкрито 520 справ. З них 418 пов'язані зі зловживанням посадовим становищем, з яких 91 стосувались перевищення службових повноважень, 101 – фальсифікацій, 16 – службової недбалості, і 112 – хабарництва. За даними ГПУ, за перші дев'ять місяців року 26 співробітників правоохоронних служб було засуджено за тортури або нелюдське ставлення.

За інформацією Семена Глузмана з Асоціації психіатрів України (АПУ), пацієнти у психічних лікарнях наражаються на небезпеку жорстокого поводження, а багато лікарень продовжують використовувати застарілі методі й ліки. За даними АПУ, недостатнє фінансування, відсутність рад громадського нагляду за психлікарнями, відсутність доступу пацієнтів до юристів, а також погане застосування правового захисту позбавляють непрацездатних пацієнтів права на адекватну медичну допомогу.

У квітні Андрій Федосов повідомив, що в результаті розслідування, проведеного його групою "ЮЗЕР" (українська організація споживачів психіатричних послуг) було викрито погані умови проживання та жорстоке ставлення до пацієнтів у психіатричних лікарнях Криму. Після оприлюднення цих результатів Федосов почав отримувати телефонні дзвінки з погрозами, його також побили. За даними правозахисних груп, міліція не розслідувала ці погрози та напад на Федосова.

У грудні "Міжнародна амністія" звернула увагу громадськості на члена профспілки Андрія Бондаренка, якому призначили психіатричну експертизу попри відсутність у нього історії психічних хвороб. Правозахисні групи заявляють, що причиною цього є робота Бондаренка у профспілках та у сфері захисту прав людини. Слідчі закрили справу проти Бондаренка, не висунувши звинувачення, але постанова суду про проведення експертизи не була скасована станом на кінець року.

Надходили повідомлення про дідівщину в армії по відношенню до призовників. 28 січня військовий суд міста Севастополь засудив до умовного терміну ув'язнення двох солдатів, які побили призовника в грудні 2009. За даними Державної судової адміністрації України, за перші шість місяців року було винесено 76 вироків, пов'язаних з дідівщиною. ГПУ підтвердила, що за перші дев'ять місяців року за дідівщину було засуджено 151 військовослужбовця, ще 115 справ, пов'язаних з дідівщиною, і до яких причетні 127 військовослужбовців, було передано до суду.

Умови у тюрмах та слідчих ізоляторах

Умови у тюрмах та слідчих ізоляторах залишаються поганими, загалом вони не відповідають міжнародним стандартам. Переповненість; жорстоке поводження; погані санітарні умови; брак світла, їжі, води і медичної допомоги залишаються постійними проблемами. Влада дозволила моніторингові візити незалежним спостерігачам від правозахисних груп, і такі візити відбулись протягом року.

Весь рік правозахисні групи продовжували закликати до повного цивільного нагляду за Державною пенітенціарною службою, підпорядкувавши її Міністерству юстиції. За даними УГСПЛ, відсутність суворого і неупередженого громадського нагляду за установами, що контролюються пенітенціарною службою, дозволяє жорстке поводження з в'язнями та погані умови у в'язницях.

21 січня парламент вніс поправки до кримінального-виконавчого кодексу, заборонивши расову, етнічну, релігійну та інші види дискримінації проти осіб, що утримуються в пенітенціарних установах. Вона додала додаткові групи до списку осіб, яким дозволено відвідування пенітенціарних установ без спеціального дозволу, включаючи міністра юстиції, членів Комітету Ради Європи із запобігання тортурам (КЗТ), а також членів цивільних комісій, які займають моніторингом умов у в'язницях. Дані зміни також пом'якшили обмеження для в'язнів, які відбувають довічне увезення, та особам, що перебувають у виправних закладах. Згідно із запровадженими змінами, які мають вступити в силу в 2012, мінімальна норма жилої площі на кожного засудженого у пенітенціарних закладах повинна збільшитись з 32 квадратних футів (2,8 м2) до 43 квадратних футів (4 м2).

За останніми статистичними даними Державної пенітенціарної служби станом на 1 жовтня в установах, що знаходяться під її контролем, перебувало 152 315 осіб; з них 39 137 перебували у слідчих ізоляторах. За перші дев'ять місяців року 584 людини померли у в'язниці, з них 33 особи скоїли самогубство, а одна загинула внаслідок вбивства.

За даними Міністерства внутрішніх справ, за перші дев'ять місяців року приблизно 189 400 осіб утримувалось у контрольованих міліцією ізоляторах тимчасового утримання. Міністерство підтвердило 14 смертей у цих установах; 10 називались самогубствами, 4 – внаслідок хвороби.

20 травня омбудсмен Ніна Карпачова висловила занепокоєння зростанням кількості ув'язнених в слідчих ізоляторах, які контролюються Державною пенітенціарною службою в Києві, Сімферополі, Донецьку, Харкові й Одесі. Наприклад, 3 900 осіб утримуються у Лук'янівському СІЗО, місткістю 2 850 осіб. Як наслідок, 2 100 затриманим доводиться спати по черзі зі своїми співкамерниками. Карпачова наголошує на потребі внести поправки до урядових регулювань, щоб вони відповідали кримінально-виконавчому кодексу, збільшивши мінімальну житлову площу на кожного засудженого у пенітенціарних установах з 32 квадратних футів (2,8 м2) до 43 квадратних футів (4 м2). Середня площа на кожного засудженого складає 27 квадратних футів (2,5 м2). Карпачова наводить низку додаткових проблем, включаючи старі будівлі, в яких немає вентиляції, бракує водопостачання, нормального освітлення, а також належної каналізаційної та санітарної систем. Ці установи часто порушують норми, які обмежують термін утримання під вартою, а також не захищені від розповсюдження туберкульозу й інших інфекційних захворювань.

16 грудня ГПУ опублікувала звіт про переповненість слідчих ізоляторів Державної пенітенціарної служби. Згідно з доповіддю, ситуація у слідчих ізоляторах в Криму, Донецькій, Луганській, Харківські і Херсонській областях та Києві описувалась як "особливо тяжка".

За оцінками Державної пенітенціарної служби (ДПС), у 659 осіб, що перебувають за ґратами, діагностовано ВІЛ-асоційований туберкульоз. У тубдиспансерах, які контролюються відділом в'язниць, 42 відсотки пацієнтів є невиліковно хворими на туберкульоз, і ще 44 відсотки – на СНІД. Державна пенітенціарна служба визнає, що туберкульоз є основною заразною хворобою в її установах через погані умови та недостатні медичні ресурси для обстеження і лікування інфікованих на туберкульоз осіб у слідчих ізоляторах.

За період з січня по вересень кількість хворих на туберкульоз осіб у в'язницях зменшилась на 5 відсотків у порівнянні з аналогічним періодом 2009 року (з 747,6 на 100 000 в'язнів в 2009 до 709,7 у 2010). Однак, за той самий проміжок часу кількість таких ув'язнених у слідчих ізоляторах ДПС зросла на 8 відсотків у порівнянні з періодом січень-вересень 2009 (з 730,2 на 100 000 в'язнів у 2009 до 789,3).

Влада заявляє, що примусове обстеження всіх нових в'язнів на туберкульоз допомогло зменшити рівень інфекції; правозахисні організації зазначають, що наявність рентгенівських апаратів у декількох в'язницях є позитивним кроком.

Умови у міліцейських ізоляторах тимчасового утримання та слідчих ізоляторах ДПС є гіршими, ніж у колоніях мінімального та середнього рівня безпеки. Перші часто переповнені, у них немає належних санітарних умов і медичного устаткування. Станом на 1 жовтня, за даними ДПС, більше 309 осіб, які відбувають довічне ув'язнення, утримувались у слідчих ізоляторах.

Були окремі повідомлення в пресі про самоушкодження й інциденти із застосуванням насильства у тюрмах та ізоляторах, як протести проти поганих умов утримання. Наприклад, 11 травня Вінницька правозахисна група повідомила, що п'ять засуджених Куряжської виховної колонії у Харківській області перерізали собі вени на знак протесту проти жорстокого поводження з боку адміністрації установи.

Переважно в'язні мають доступ до відвідувачів, їм також дозволяється релігійні обряди, хота ті, проти кого застосовуються дисциплінарні заходи, не можуть приймати відвідувачів. Засудженим та затриманим дозволяється подавати скарги омбудсмену щодо умов утримання за ґратами, але правозахисні організації зазначають, що співробітники в'язниць продовжують піддавати цензурі або відраджувати від подання скарг. За законом прокуратура і омбудсмен зобов'язані розкривати імена засуджених, які подали скаргу на співробітників в'язниці і міліції.

Влада дозволила місцевим і міжнародним правозахисним групам провести незалежний моніторинг умов утримання у в'язницях та ізоляторах. Однак, за словами правозахисників мобільні моніторингові групи здійснили лише декілька візитів за перші три місяці року, тому що новопризначені очільники міліції заважали їхній роботі, відмовившись надавати дозволи на відвідування об'єктів.

У вересні 2009-го делегація Комітету з попередження тортур здійснила двотижневий візит до країни. Це був п'ятий візит КПТ з 1998 року. Станом на кінець року КПТ ще не оприлюднив доповідь по результатам свого візиту 2009 року.

18 березня новий міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов скоротив чисельність Управління з моніторингу прав людини з 31 до 5 посад. 29 березня президент Янукович назвав це скорочення "необдуманим" та закликав Могильова скасувати його. 17 червня в листі до УГСПЛ Могильов назвав своє рішення внутрішньою реструктуризацією для покращення реагування міліції на порушення прав людини. Він також зазначив, що цей крок зменшить державні витрати та допоможе уникнути дублювання зусиль. Моніторинг проводитиметься позаштатними радниками і консультантами, які переберуть на себе деякі з обов'язків звільненого персоналу. Однак, за даними УГСПЛ, жодну з її 29 членів-неурядових організацій не запросили для консультацій з новим міністром щодо цієї реструктуризації, а громадська рада міністра внутрішніх справ не зібралась за рік жодного разу, не зважаючи на численні заклики її членів. Всіх 26 помічників з питань прав людини, які проводили мобільний моніторинг стану дотримання прав людини, було звільнено.

9 грудня президент видав наказ про реорганізацію Державної пенітенціарної служби в рамках Державного департаменту з питань виконання покарань. Однак, станом на кінець року було занадто рано проводити оцінку, чи вплине ця реорганізація на умови у в'язницях та ізоляторах.

d. Свавільного арешту і затримання

Конституція і закон забороняють свавільний арешт і затримання; однак, на практиці проблема зберігається.

Після призначення 4 листопада нового генерального прокурора різко зросла кількість звинувачень, висунутих проти опозиційних політиків, що є схожим на вибіркове і політично-вмотивоване переслідування з боку адміністрації Януковича. Між 1 листопада та 31 грудня прокуратура висунула звинувачення проти колишнього Прем'єр-міністра Юлії Тимошенко та ще більше восьми високопосадовців з її уряду за зловживання владою та/або нецільове використання державних коштів під час перебування на посаді. Допити звинувачених осіб у прокуратурі, які часто тривали по декілька годин на день протягом кількох днів, а також відмова у заставі у деяких випадках ще більше загострили враження про політично-вмотивоване переслідування (див. розділ 4). Влада наполягає, що кримінальне переслідування не спрямоване проти опозиції, і що наразі відбувають розслідування проти членів правлячої партії; однак, лише за декількома винятками, мова йде про кар'єрних чиновників низького рівня.

12 грудня УГСПЛ та Харківська правозахисна група оприлюднили спільну заяву про те, що кримінальне переслідування спрямоване проти членів опозиції. Як наслідок, "вибіркове кримінальне переслідування виключно представників опозиції є фактично використанням кримінального судочинства для політичних цілей. Така практика суперечить демократичним цінностям, заснованим на рівності усіх перед законом, та підриває підвалини кримінального судочинства," – йдеться у заяві.

26 грудня міліція затримала в Києві колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка за підозрою у розтраті, зловживанні посадовим становищем і фальсифікації. Апеляційний суд відхилив його прохання про звільнення під заставу та схвалив подання прокуратури про арешт Луценка на два місяці. Місцеві спостерігачі від правозахисних груп та опозиційні коментатори називають арешт Луценка політично-вмотивованим, зважаючи на адміністративну природу злочинів, в яких його підозрюють. Луценко заявляє, що прокуратура ігнорувала його конституційні права протягом всього слідства, зокрема, відмовляючи у доступі та не надаючи часу для вивчення матеріалів справи, а також створюючи інші "штучні бар'єри" для його права на ознайомлення зі справою. Станом на кінець року Луценко залишався за ґратами, а його адвокат подав позов до ЄСПЛ.

Також після податкових протестів, що відбулись у листопадів Києві і під час яких власники малого бізнесу протестували під стінами парламенту проти податкової реформи, запропонованої урядом, міліція допитала декількох активістів громадянського суспільства. Станом на кінець року щонайменше три протестувальники перебували за ґратами за звинуваченнями у пошкодженні державної власності на Площі Незалежності, на якій демонстранти встановили намети. Інші лідери акцій протесту перебувають на волі, але з них взяли підписку про невиїзд (розділ 2.b).

Роль міліції та апарату безпеки

Міністерство внутрішніх справ відповідає за підтримку внутрішньої безпеки і порядку; воно наглядає за міліцією та власними збройними силами. СБУ, яка відповідає за внутрішню розвідку і захист державної безпеки, звітує безпосередньо президенту. Державна податкова адміністрація, яка здійснює правоохоронні повноваження через податкову міліцію, підзвітна президенту і кабінету міністрів.

Закон передбачає цивільний контроль армії та правоохоронних органів, а також уповноважує депутатів парламенту проводити розслідування та громадські слухання по питанням національної безпеки і оборони. Омбудсмен із прав людини також має право ініціювати розслідування відповідної діяльності служби безпеки.

24 вересня неурядова організація "Демократичний альянс" оприлюднила заяву, в якій навела хронологію того, що вона назвала "тиском і залякуванням" її обласних осередків з боку СБУ і Міністерства внутрішніх справ. 12 червня співробітник СБУ провів зустріч з головою Миколаївського обласного осередку Юлією Гречкою, на якій розпитував про діяльність організації. Три дні потому, представники СБУ та МВС провели зустріч із головою Черкаського обласного осередку організації Таїсією Плахутою, на якій вони запитували її про майбутні плани організації, її національного лідера, а також натякали, що вона має припинити майбутню діяльність. В кінці липня голова Чернігівського обласного осередку Ігор Андрійченко отримав телефонний дзвінок від чоловіка, який представився працівником Служби безпеки України, і поставив декілька запитань про діяльність обласного осередку "Демократичного альянсу", в тому числі про кількість членів, що стоять на обліку.

4 жовтня, після візиту до країни співдоповідачі ПАРЄ Ренате Вольвенд та Майліс Репс висловили занепокоєння роллю СБУ у моніторингу громадянського суспільства. У додатку до доповіді ПАРЄ від 9 вересня про функціонування демократичних інституцій в Україні, вони написали: "Роль Служби безпеки України та її очевидне втручання у внутрішнє політичне середовище стали ще більш проблематичними та викликають серйозне занепокоєння. Ми отримали численні, часто обґрунтовані та достовірні повідомлення про тиск СБУ на журналістів, політиків та активістів громадянського суспільства, а також на людей або бізнес, близьких до них. Це є неприйнятним для демократичного суспільства".

23 грудня координатора Вінницької правозахисної групи (ВПЗ) Дмитра Гройсмана звинуватили у нарузі над державними символами та розповсюдженні порнографії. Правозахисна група назвала ці звинувачення політично-вмотивованими, та спробою залякування Гройсмана через його роботу у групі та захист біженців. Цим звинуваченням передував обшук у жовтні офісу ВПЗ, під час якого міліція конфіскувала фінансову документацію та інші матеріали, пов'язані з біженцями, яким допомагала група. Міліція також конфіскувала листування між групою та ЄСПЛ.

Процедури арешту та поводження з особами, що перебувають в ув'язненні

За законом органи влади мають право затримувати підозрюваного на три дні без ордеру, після чого має бути виданий ордер на арешт. Суд може подовжити затримання без ордеру на арешт на ще 10 днів, а потім він може подовжити термін затримання на ще 18 місяців. Закон дозволяє громадянам оскаржувати арешт в суді або апелювати до прокуратури. Закон вимагає, щоб затриманий був поінформований про свої права, і щоб посадовці невідкладно повідомляли родичам про арешт; однак, на практиці міліція не виконує процедури, яких вимагає закон.

Тривале досудове затримання є серйозною проблемою. Досудове затримання часто триває місяцями, а в деяких випадках навіть роками. Відбувались несанкціоновані арешти, а слідчі іноді не вели облік та не реєстрували затриманих підозрюваних. За даними місцевих правозахисних організацій, слідство в середньому триває по чотири-п'ять місяців.

Правозахисні організації повідомляють про те, що міліція продовжує свавільно використовувати арешт як засіб витягування свідчень, що можуть бути використані проти затриманих. Часто суди продовжують арешт на 10 днів і більше, щоб дати міліції більше часу для отримання зізнань. У жовтні 2009 у своєму виступі на одній з конференцій з питань насильства у міліції, спонсором якої виступали Харківська правозахисна група (ХПГ), директор Харківського інституту соціологічних досліджень Денис Кобзін повідомив, що приблизно 40 відсотків затриманих залишаються під арештом довше, ніж дозволені законом три дні.

У доповіді Робочої групи ООН з питань свавільних затримань (лютий 2009) згадуються наступні проблеми: постійна практика арешту до початку суду осіб, які підозрюються у незначних злочинах; відсутність незалежного й ефективного контролю судовою гілкою процесу затримання; незаконні обмеження осіб, що перебувають під досудовим арештом, наприклад відмова у контакті з родичами до початку судового процесу.

Закон передбачає, що неплатоспроможним затриманим безплатно надається адвокат або з моменту арешту, або висунення звинувачень. Однак, на практиці цього часто не відбувається. Для захисту підозрюваних від незаконного і тривалого арешту не вистачає адвокатів. Крім того, адвокати часто відмовляються захищати неплатоспроможних клієнтів за низьку зарплату, яку їм платить держава.

Закон передбачає заставу, але вона застосовується дуже рідко. Багато обвинувачених не в змозі заплатити призначену суму застави. Часто суди беруть підписку про невиїзд, як альтернативу досудовому арешту. Однак, здебільшого вони обирають арешт.

Амністія

Перед складенням повноважень в лютому колишній президент Ющенко помилував 130 осіб. Інформації про амністію або помилування, які оголосив протягом року президент Янукович, не надходило.

e. Відмова у справедливому публічному судовому процесі

Конституція і закон передбачають незалежну судову гілку; однак, на практиці судова система, як і раніше, підлягає політичному тиску, а також страждає на корупцію і неефективність, та не має довіри громадськості.


Розділ 2. Повага до громадянських свобод, включаючи:

a. Свободу слова і преси

Конституція і закон передбачають свободу слова і преси; однак, на практиці тиск влади на засоби інформації у деяких випадках змушував журналістів і власників ЗМІ вдаватись до самоцензури. Зі зміною керівництва країни після президентських виборів почали надходити численні повідомлення про те, що центральна влада намагається контролювати змістове наповнення ЗМІ. Також надходили повідомлення про залякування і насильство проти журналістів з боку державних і місцевих посадовців.

Люди можуть критикувати владу публічно і приватно, а незалежні і міжнародні ЗМІ працювали активно, висловлюючи низку різних поглядів.

Приватні медіа-компанії загалом працювали без прямого державного контролю або втручання; однак, як незалежні, так і державні ЗМІ все більше демонструють тенденцію до самоцензури у питаннях, які влада вважає чутливими.

Хоча приватні газети працюють на комерційній основі, вони часто залежать від своїх власників (політичних патронів або заможних бізнесменів, які мають зв'язки в уряді) щодо доходів, тому у них немає редакційної незалежності.

За даними Української асоціації видавців преси, в 2009 в країні регулярно публікувалось приблизно 4200 друкованих видань. Серед них було 2400 газет (включаючи 52 щоденні) та 1700 журналів, 1550 з яких мали переважно загальнонаціональне поширення.

11 березня Президент Янукович призначив Валерія Хорошковського головою СБУ. Хорошковський є фактичним власником "Inter Media Group", головної компанії телеканалу "Інтер", який є найбільш популярним каналом новин і розваг в країні. За словами Хорошковського, компанію та її діяльність контролює його дружина.

2 квітня Президент Янукович ліквідував національну комісію з утвердження свободи слова, яка була офіційною частиною офісу президента. 20 квітня комісія прийняла рішення про продовження своєї роботи в якості самостійного і незалежного експертного органу, метою якого є запровадження європейських медійних стандартів в країні.

Починаючи з квітня міжнародні спостерігачі та журналістські правозахисні організації оприлюднили низку заяв, в яких висловили занепокоєння погіршенням стану свободи преси. Наприклад, 15 квітня "Репортери без кордонів" висловили "глибоку стривоженість" станом свободи преси після січневих-лютневих президентських виборів. 29 квітня ЄС оприлюднив заяву щодо свободи преси в Україні, висловивши занепокоєння випадками переслідування і насильства проти журналістів.

За даними Інституту масової інформації (ІМІ), місцевої неприбуткової наглядової організацій у сфері ЗМІ, за перші дев'ять місяців року проти щонайменше 33 журналістів та видань було застосовано насильства або залякування, у порівнянні з 31 випадками у 2009. Як і у минулому році, більшість випадків траплялось на місцевому рівні, часто вони були пов'язані з окремими політиками, бізнесменами або організованими злочинними групами.

23 березня невідомий нападник жорстоко побив головного редактора "Коломийського Вісника" Василя Дем'яніва. Дем'янів заявляє, що, на його думку, цей напад пов'язаний з його професійною діяльністю.

8 квітня співробітники міліції виштовхали телерепортера "Нового каналу" Сергія Кутракова з виставки в Українському Домі в Києві. Кутраков подав скаргу, але 12 липня один з київських судів її відхилив. Кутраков подав апеляцію на постанову суду, але станом на кінець року рішення по ній не було прийнято.

12 квітня невідома особа побила репортера 9-го телеканалу міста Дніпропетровськ Бориса Брагінського біля його помешкання. На думку Брагінського, цей напад пов'язаний з його професійною діяльністю, тому що нападник не забрав у нього жодних речей.

15 червня на виставці "Агро-2011" відбулась бійка між журналістом телеканалу СТБ Сергієм Андрушко та співробітниками служби безпеки президента Януковича. Охорона не пускала Андрушка на виставку. Коли він попросив їх назвати імена та попередив, що він зніме їх на мобільний телефон, охорона заламала йому руки та кинула на землю. Державна служба охорони пізніше вибачилась перед Андрушком за незаконне застосування сили. Він подав скаргу щодо цього інциденту, але її відхилили.

11 серпня у Харкові зник головний редактор газети "Новий стиль" Василь Климентьєв, його вважають загиблим. Його газета робила репортажі про корупцію у правоохоронних органах та серед інших у Харківській області. 20 серпня президент Янукович взяв цю справу під особистий контроль та наказав правоохоронним органам зробити все можливе, щоб знайти Климентьєва. Однак, станом на кінець року у цій справі не відбулось майже ніяких зрушень.

Місцеві активісти, журналісти та неурядові організації висловили стривоженість та публічні протести проти того, що вони називають поверненням цензури.

21 травня понад 200 представників ЗМІ та активістів започаткували у Києві рух "Стоп цензурі!", щоб протистояти цензурі, включаючи самоцензуру, з боку власників ЗМІ. За декілька тижнів до протестів "Стон цензурі!" журналісти двох популярних телеканалів "1+1" та СТБ оприлюднили лист протесту проти цензури з боку керівництва каналів, заявивши, що керівництво або блокує, або втручається у підготовку репортажів про політичну опозицію, а також новини, в яких критикується адміністрація Януковича.

27 травня веб-сайт новин "Forum proUA" повідомив, що 41 відсоток видавців газет, опитаних Асоціацією "Незалежні регіональні видавці", заявив, що видавничий бізнес став набагато важчим у квітні через втручання влади, тиск на журналістів і редакторів, а також відмову продавців поширювати публікації з критикою влади.

4 червня співдоповідачі ПАРЄ Вольвенд і Репс заявили, що вони отримали повідомлення про зростаючу кількість порушень прав людини та права на свободу слова.

8 червня один з київських судів прийняв рішення за позовом "Inter Media Group" про те, що ліценції незалежних телеканалів ТВі та "5 канал" будо видано в січні з порушенням процедури. Ці телеканали звинуватили голову СБУ Хорошковського, який є фактичним власником "Inter Media Group" та телеканалу "Інтер", у використанні свого положення для впливу на рішення суду. На адресу ТВі і "5-го каналу" пролунали зустрічні звинувачення у дачі хабарів за отримання додаткових ліцензій. 30 серпня апеляційний суд підтримав початкове рішення і навіть пішов далі, позбавивши ТВі всіх ліцензій на мовлення, які той поновив у січні поряд з новими ліцензіями.

27 липня віце-президент загальнонаціонального телеканалу УТ-1 Валід Арфуш в одному з інтерв'ю заявив, що обов'язком каналу є висвітлення діяльності влади у позитивному світлі. "Багато говорять про створення громадського телебачення, дехто каже, що УТ-1 не повинен бути пов'язаний з владою. Але на мою думку, УТ-1 повинен підтримувати владу," – цитує Арфуша УНІАН.

18 серпня державна податкова адміністрація в Криму заморозила банківські рахунки телеканалу "Чорноморка" за підозрою у фінансових порушеннях, пов'язаних з бартерними угодами. "Чорноморка" – це незалежний канал, який належить опозиції і відомий своїми критичними репортажами про місцеву і державну владу. Раніше канал вже конфліктував з місцевою владою в 2006 та 1999 роках.

1 вересня "Репортери без кордонів" оприлюднили доповідь за результатами трьох місій, які вони здійснили до країни у липні. У доповіді "Спокуса контролю" наводяться численні випадки насильства і залякування журналістів і медіа-компаній. У доповіді також наголошується на конфлікті інтересів між статусом Хорошковського як голови СБУ та власника медіа-компанії.

9 вересня у доповіді ПАРЄ "Про функціонування демократичних інституцій в Україні" також було висловлено занепокоєння тенденціями, які можуть підірвати свободу преси і плюралізм, а владу закликали "утриматись від будь-яких спроб контролювати прямим або непрямим шляхом зміст репортажів у національних ЗМІ".

13 жовтня після дводенного візиту до країни представник Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) з питань свободи ЗМІ Дуня Міятович звернула увагу на публічні запевнення влади у намірах зберегти свободу преси, але застерегла, що реальні результати відсутні. Вона зазначила, що останні випадки насильства і залякування журналістів, включаючи зникнення 11 серпня репортера "Нового стилю" Василя Климентьєва і фізичні напади на журналістів, "негативно позначуються на медійному кліматі".

За даним місцевої неурядової організації ІМІ, між владою і власниками ЗМІ існують приватні домовленості про обмеження змісту повідомлень у ЗМІ. Наприклад, для того, щоб зберегти свої бізнесові активи, власники дають вказівки своїм телеканалам та виданням уникати критики президента і його адміністрації. ІМІ також зазначає, що комунальні і муніципальні ЗМІ, фінансовані державою, знаходяться під величезним тиском. У друкованих матеріалах мають вихвалятись місцеві губернатори, часто статті повинні затверджуватись у відповідному місцевому штабі правлячої Партії регіонів.

ІМІ також наголошує, що політичні партії часто замовляють розміщення статей у регіональних друкованих ЗМІ, а правоохоронні органи не розслідують такі порушення закону. Деякі журналісти зазначають, що низькі зарплати заохочують декого з репортерів шукати додаткового заробітку завдяки неофіційній платні від "добродійників", які хочуть вплинути на подання новин.

Неадекватний доступ до інформації державних органів залишається проблемою, особливо за межами столиці. ІМІ, УГСПЛ та Комітет моніторингу свободи преси в Криму заявляють, що більшість державних органів регулярно відмовляють на запити журналістів і неурядових організацій щодо базової інформації, яка становить інтерес для суспільства.

Наклеп вважається цивільним правопорушенням, закон також обмежує обсяг шкоди, щодо якої можна подавати позов на наклеп. Преса може безкарно публікувати необразливі, не підкріплені фактами судження, включаючи критику. В лютому 2009 Верховний Суд прийняв постанову про судову практику у справах про наклеп, в якій зазначив, що державні посадовці менше захищені від критики, ніж пересічні громадяни, наголошуючи на важливості розрізнення фактичної інформації і суб'єктивної оцінки, а також закликаючи суди звертатись до практики ЄСПЛ.

26 червня президент підписав закон про захист персональних даних, який має вступити в силу з січня 2011. Він може значно ускладнити роботу журналістів і зробити їх більш відкритими до кримінального переслідування. Заданими ІМІ, даний закон вимагатиме від журналістів отримання дозволу на публікацію майже всієї інформації про особу, окрім її імені. Високопоставлені політики і посадовців мають імунітет, але інші громадські діячі ні.

Місцеві медіа-спостерігачі продовжують висловлювати занепокоєння занадто високими грошовими відшкодуваннями, які вимагаються, а іноді присуджують, за нібито наклеп. Зокрема, державні установи і громадські діячі продовжують використовувати погрози цивільними позовами щодо нібито нанесення шкоди "честі і гідності особи", щоб впливати або залякувати пресу або журналістів, які займаються розслідуваннями.

Наприклад, 5 жовтня Київський окружний апеляційний суд підтримав рішення суду нижчої інстанції про те, що Ольга Сніцарчук і "5-й канал" повинні виплатити депутату парламенту Юрію Буту 20 000 гривень (2500 доларів) за біль і страждання. Бут подав позов на Сніцарчук, вимагаючи 100000 (12500 доларів) за важкий психологічний шок та лікування у лікарні, які він нібито пережив через те, що в одній зі статей у грудні 2009 Сніцарчук назвала його дезертиром і ренегатом. Бут був одним із перших депутатів, який вийшов з партії Тимошенко у 2008. Однак, Бут відмовився прийняти рішення суду про відшкодування після широкої критики та висміювання його позову.

Свобода Інтернету

Влада не обмежує доступ до Інтернету. Особи та групи осіб можуть мирно висловлювати свою думку в Інтернеті, включаючи електронну пошту; однак, правоохоронні органи взялись за моніторинг Інтернету.

27 березня київська міліція допитала блоггера Олену Білозерську щодо її висвітлення демонстрації опозиційних активістів у попередньому місяці. Міліція провела обшук її квартири та комп'ютера. Білозерська заявляє, що вона є зареєстрованим журналістом, тому цей обшук є незаконним; її спроби подати скаргу було відхилено.

30 липня СБУ викликала на допит блоггера Олега Шинкаренка, щоб обговорити заяви, зроблені в його блозі, які можна було інтерпретувати як погрозу життю президента Януковича. Шинкаренко вибачився на своєму блозі та зазначив, що він не мав наміру "закликати вбити президента". СБУ змусила Шинкаренка підписати обіцянку не писати подібні заяви в майбутньому.

За статистичними даними Міжнародного телекомунікаційного союзу на 2010 рік, 34 відсотки населення країни мають доступ до Інтернету.

Академічні свободи і культурні події

Було зареєстровано щонайменше один випадок обмеження владою академічних свобод.

8 вересня у Львові СБУ затримала директора музею "Тюрма на Лонцького" Руслана Забілого, звинувативши його у намірах розкрити державну таємницю. Музей присвячений жертвам радянського і нацистського правління. За словами Забілого, у нього конфіскували ноутбук та два жорстких диски, а також його допитали про його контакти з іноземними науковцями та порадили шукати нову роботу. Забілий, який за фахом історик, заявляє, що конфісковані дані містили розсекречену інформацію про діяльність Української повстанської армії, яка боролась проти радянських та німецьких сил під час Другої світової війни, та про дисидентський рух в радянські часи. Станом на кінець року статус справи Забілого був невизначений частково через міжнародну критику дій СБУ щодо цього інциденту.

b. Свободу мирних зібрань та об'єднань

Свобода зібрань

Конституція передбачає свободу зібрань, але у деяких випадках регіональна влада порушує ці права. Оскільки не існує національного закону, який би регулював свободу зібрань, Кодекс адміністративного судочинства та прецедентне право мають превалююче значення. Іноді місцева влада посилається на указ радянських часів щодо свободи зібрань, який має більш обмежувальний характер, ніж конституція.

Конституція вимагає, щоб організатори інформували владу наперед про заплановані демонстрації. Відповідно до указу радянських часів, влада іноді вимагає, щоб організації отримували дозвіл на проведення акції заздалегідь, щонайменше за 10 днів. У більшості випадків дозволи надаються, і на практиці несанкціоновані демонстрації мають місце і відбуваються без втручання міліції, штрафів або затримань, хоча було декілька помітних винятків.

19 травня ректор львівського Українського католицького університету Борис Гудзяк повідомив про свою зустріч зі співробітниками СБУ. За словами Гудзяка, співробітники СБУ рекомендували університету попередити своїх студентів про те, що їм загрожує судове переслідування за участь у "незаконній діяльності". За словами ректора, до такої незаконної діяльності вони віднесли "не тільки насильницькі дії, але й, наприклад, пікети, які блокують доступ до робочих місць державним службовцям, або будь-які протести, не санкціоновані владою".

28 травня харківська міліція затримала 10-12 активістів із захисту навколишнього середовища, які протестували проти рішення про вирубку дерев у центральному парку. Двох з активістів, Андрія Єварніцького та Дениса Чернегу, засудили до 15 діб ув'язнення за непокору міліції. Пізніше термін було зменшено до дев'яти діб. "Міжнародна Амністія" заявила, що ці двоє активістів є "в'язнями совісті", наполягаючи на тому, що було порушено їхні права на свободу слова і зібрань.

2 серпня ХПГ заявила, що протягом року правління адміністрації Януковича відбулось більше порушень свободи мирних зібрань, ніж за весь період 2007-09 років. За оцінками ХПГ, за перші 100 днів нової влади лише обласні та національні ЗМІ опублікували понад 350 повідомлень з критикою міліції за порушення, що мали місце протягом цього часу.

14 жовтня Олексій Верєнцов та Ігор Танічкевич були затримані після того, як взяли участь в акції протесту під стінами Львівської обласної прокуратури. Їх було звільнено після декількох днів арешту. Пізніше, після того, як він оскаржив затримання, прокуратура виснула звинувачення проти Танічкевича, які передбачають термін у в'язниці. Станом на кінець року справу не було вирішено.

В грудні міліція допитала двох організаторів величезних демонстрацій проти запропонованих урядом змін до податкового кодексу Олександра Данилюка і Сергія Мельниченка щодо їхньої ролі в цих акціях протесту. ЗМІ цитують Данилюка, який заявляє, що за допомогою слідства та допитів правоохоронні органи намагаються "тероризувати" активістів та суспільство загалом.

Слідчі допитали щонайменше чотирьох інших протестувальників, двоє з яких станом на кінець року перебували під підпискою про невиїзд. Щонайменше три протестувальники залишаються під арештом за звинуваченнями у заподіяння шкоди державній власності на Майдані Незалежності, на якому демонстранти встановили намети. Крім того, було допитано співробітників Офісу "Pact" у Сімферополі щодо того, чи не включає їхня громадська діяльність підготовку учасників для організації протестів.

Свобода об'єднань

Конституція і закон передбачають свободу об'єднань; здебільшого влада поважає це право, але деякі обмеження зберігаються. Вимоги щодо реєстрації таких організацій є доволі значними; однак, протягом року не надходило повідомлень про те, що влада використовувала їх для того, щоб розпустити існуючі організації або завадити формуванню нових.

Закон встановлює обмеження для організацій, які підтримують насильство або расову чи релігійну ненависть, або які загрожують громадському порядку чи здоров'ю громадян. У січні 2009 прес-секретар СБУ Марина Остапенко підтвердила, що служба безпеки завершила досудове слідство у кримінальній справі проти сепаратистської організації "Народний фронт Севастополь-Крим-Росія" та передала її до суду. В грудня 2009 Кримський апеляційний суд засудив до чотирьох років умовного покарання одного з членів руху Семена Клюєва. 4 березня Верховний Суд скасував грудневе рішення і повернув справу до Апеляційного Суду на перегляд.

c. Свобода релігії

Для повного опису релігійних свобод, див. Доповідь про стан релігійних свобод у світі за 2010 за www.state.gov/g/drl/rpt/.

d. Свобода пересування, внутрішньо переміщені особи, захист біженців та особи без громадянства

Конституція і закон передбачають свободу пересування в країні, подорожей за кордон, еміграції та репатріації. Здебільшого влада поважає ці права. Влада співпрацювала з Офісом Верховного комісара ООН у справах біженців (UNHCR) та іншими гуманітарними організаціями щодо надання захисту біженцям, які просять політичного притулку, особам без громадянства та іншим.

Громадяни, які хочуть поїхати за кордон, можуть робити це вільно. Візи на виїзд не вимагаються. Влада може відмовити у видачі паспортів громадянам, які володіють державними таємницями, але такі відмови є рідкісними і щодо них можна подавати апеляцію.

Закон забороняє примусове заслання, і влада до нього не вдається.

Захист біженців

Закон передбачає надання притулку та статусу біженця, і влада створила систему надання захисту біженцям; однак, на практиці органи влади не надають ефективного захисту біженцям.

Конституція передбачає надання притулку; однак, не було запроваджено жодних законів щодо надання притулку. Біженці, які проживають в країні протягом трьох років, можуть подавати заяву на отримання громадянства. В 2009 громадянство отримали 52 біженці.

7 липня уряд ліквідував Державну міграційну службу (ДМС). Вона була створені у липні 2009 на базі Департаменту у справах громадянства й імміграції Міністерства внутрішніх справ та Державного комітету у справах національностей і релігії (ДКНР).

ДКНР отримав повноваження щодо процедур громадянства, імміграції, притулку, біженців, а Міністерство внутрішніх справ та Державна прикордонна служба (ДПС) продовжила боротись з нелегальною міграцією. Однак, 9 грудня президент ліквідував ДКНР та відновив ДМС як частину ширшої адміністративної реформи щодо зменшення розміру урядового апарату.

До своєї ліквідації у липні, за перші сім місяців року ДМС отримала 524 заяви щодо надання притулку; однак, з середини 2009 до липня не було прийнято жодного рішення щодо надання притулку. Деякі правозахисники схвально сприйняли рішення про ліквідацію ДМС, зазначаючи, що це могло б допомогти пожвавити процедури розгляду понад 1000 справ біженців, які не було вирішено.

В грудні організація "Хьюман райтс вотч" назвала систему надання притулку країни "нефункціонуючою". Адміністративні суди, які відповідають за розгляд апеляцій щодо заяв про надання притулку, у яких було відмовлено, переповнені нерозглянутими справами, а Київський апеляційний адміністративний суд відклав розгляд апеляцій щодо депортації до 2012 року. За даними "Хьюман райтс вотч", у 2007-2009 було подано 5397 заяв про надання притулку. З них лише у 284 випадках притулок було надано.

Уряд надає деякий захист проти вислання або повернення біженців до країни, у якій є підстави вважати, що існує загрозі їхньому життю або свободі через їхню расу, релігію, національність, членство у певній соціальній групі або політичні переконання. Однак, були деякі винятки.

У травні афганській родині, яка звернулась із проханням про надання притулку, було відмовлено у в'їзді до аеропорту "Бориспіль". У червні і липні на прохання влади Узбекистану було затримано узбецьких громадян Уміда Хамроєва, Косима Дадаханова, Шодільбека Соібжонова та Уткіра Акрамова, які хотіли отримати політичний притулок. 26 липня ЄСПЛ наказав уряду не видавати цих чотирьох біженців. Уряд підкорився.

В 2009 Верховний комісар ООН у справах біженців зареєстрував 16 випадків вислання біженців, у порівнянні з 12 у 2008 році. Серед цих інцидентів були випадки, коли особам забороняли доступ на територію країни.

У серпні 2009 вступили в силу нові регулювання, ініційовані Державною прикордонною службою, які вимагають від іноземців, що подорожують транзитом через Україну до Західної Європи, а також від осіб без громадянства, мати у розпорядженні не менше "70 неоподатковуваних мінімумів" (12620 гривень або 1570 доларів) для перебування в країні. 2 вересня Верховний комісар ООН у справах біженців заявив, що ці зміни "не повинні торкнутись доступу до процедур надання притулку та підірвати принцип відмови від примусової репатріації".

Правозахисні групи зауважують, що чинний закон про біженців не передбачає захисту для воєнних біженців, жертв масового насильства або осіб, які не отримали притулку і можуть наражатись на небезпеку тортур або втрати життя чи свободи у випадку депортації. За даними поінформованих спостерігачів, кількох чеченців, що нібито не отримали притулку, утримували у слідчому ізоляторі, щонайменше двох було визнано біженцями згідно з мандатом UNHCR. В одному випадку особу було прийнято на переселення в одну з країн ЄС. Незважаючи на численні демарші країни переселення та UNHCR, ця особа залишалась у слідчому ізоляторі понад два роки.

За даними UNHCR та місцевих правозахисних груп, складана і обтяжлива система реєстрації часто залишає осіб, які намагаються отримати притулок, без документів на весь період тривалого розгляду їхніх справ та процесу апеляції. А це робить їх вразливими до частих перевірок міліцією на вулиці, затримання та штрафів. Біженці та особи, що намагаються отримати притулок, які часто походять з Африки та Азії, іноді стають жертвами ксенофобних атак. Особи, що намагаються отримати притулок, які перебувають у ізоляторах тимчасового утримання, іноді не можуть подати прохання про статус біженця протягом встановлених часових рамок, а також мають обмежений доступ до правової та іншої допомоги. Проблема ще більше ускладнюється відсутністю доступу до кваліфікованих перекладачів, які б допомогли заповнити реєстраційні документи.

За рік UNHCR та місцеві неурядові організації працювали з приблизно 100 дітей без супроводження, які намагались отримати притулок. Більшість з них не були зареєстровані відповідними органами, тому не могли отримати доступ до належних служб і допомоги, що робить їх вразливими до експлуатації та жорстокого поводження.

За даними UNHCR, станом на 1 липня в країні перебувало 2334 біженці. З них 53 відсотки були з Афганістану, 27 відсотків – з колишнього Радянського Союзу, та 11 відсотків – з африканських країн.

Україна залишається країною призначення і транзиту для мігрантів. За даними ДПС, за перші дев'ять місяців року було ідентифіковано 15 667 мігрантів, що на 18 відсотків менше, ніж за аналогічний період в 2009. З цієї кількості 13 576 не дозволили залишитись в країні, а 1260 було затримано при незаконному перетині кордону. За даними ДПС, за перші дев'ять місяців року було також затримано 13 чеченців, 16 узбеків та двох білорусів.

За інформацією Міністерства внутрішніх справ, у нових ізоляторах в Чернігівській та Волинській областях утримувались 350 затриманих незаконних мігрантів, у порівнянні з 751 особою у 2009. За даними ДКНР двох ізоляторів тимчасового утримання для біженців в Одеській та Закарпатській області не вистачає для надання тимчасового житла для біженців.

Не існує правових положень щодо добровільного повернення. Однак, місцевий офіс Міжнародної організації з міграції (МОМ) у співпраці з Державною прикордонною службою та Міністерством внутрішніх справ продовжили виконання Програми допомоги у добровільному поверненні для допомоги мігрантам, що опинились у скрутному становищі, та особам, що не отримали притулку, повернутись до країни походження. П'ять місцевих неурядових організацій в Мукачеві, Чернігові, Одесі, Харкові і на Волині взяли участь у програмі добровільного повернення. В 2009 році 11 осіб, що мають відношення до UNHCR, добровільно поїхали з країни.

Особи без громадянства

Згідно із законом громадянство отримується при народженні, згідно з територіальним походженням, натуралізацією, відновленим громадянством та усиновленням. Подвійне громадянство заборонено.

За оцінками UNHCR, в країні перебуває приблизно 52 000 осіб без громадянства. Крім того, за деякими оцінками приблизно 4500 раніше депортованих кримських татар повернулись до Криму, але не зареєструвались як громадяни, те саме стосується меншої кількості осіб з сепаратистського регіону Абхазії та Грузії.

Особами без громадянства також вважається невідома кількість осіб, які або проживають в країні протягом десятиліть, але не роз'яснили статус свого громадянства після розпаду Радянського Союзу у 1991, або прибули до країни як студенти чи відвідувачі до або після 1991. Багато не отримали документи на проживання та не вжили інші кроки, щоб зареєструватись згідно з вимогами країни походження.

Розділ 3. Повага до політичних прав: право громадян змінювати владу

Конституція і закон закріплюють право громадян змінювати владу мирним шляхом, а громадяни здійснюють це право через періодичні, вільні та чесні вибори, основані на універсальному виборчому праві.

Вибори та політична участь

17 січня відбувся перший тур президентських виборів. Міжнародні та внутрішні спостерігачі оцінили це голосування як таке, що відповідало міжнародним стандартам. Оскільки жоден з кандидатів не отримав 50 відсотків голосів, двоє кандидатів, які отримали найбільшу підтримку, тобто Віктор Янукович та Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко, зійшлися у другому турі 7 лютого. Спостерігачі знову назвали другий тур загалом вільним та чесним. Інавгурація Януковича у президенти відбулась 25 лютого.

11 березня президентська Партія регіонів разом з двома іншими партіями і 16 позафракційними депутатами створили правлячу коаліцію "Стабільність і реформи" у складі 235 депутатів на заміну коаліції, яку очолювала Тимошенко. Опозиційні депутати і спостерігачі твердять, що нова більшість була сформована незаконно, з порушенням встановлених правил і процедур, тому що коаліції можуть формуватись тільки фракціями, а не окремими депутатами.

8 квітня Конституційний Суд постановив, що процедура формування очолюваної Регіонами коаліції була конституційною, зазначивши, що окремі депутати мають право входити до складу парламентських коаліцій.

1 жовтня Конституційний Суд постановив, що зміни до конституції, які вступили в силу після Помаранчевої революції, було внесено з порушенням процедури зміни конституції, тому було відновлено в дії конституцію 1996 року, яка надає більше повноважень президенту (див. розділ 1.е).

10 липня парламент ухвалив новий закон про проведення 31 жовтня виборів депутатів місцевих рад та мерів міст, селищ і сіл. Спостерігачі за виборами і незалежні експерти назвали цей закон джерелом проблем у день виборів. У вересні президент Янукович розпорядився переглянути закон, щоб зменшити та усунути деякі з проблем, такі як заборону участі у виборах нових партій. Однак, інші аспекти виборчого закону та норм завадили балотуванню деяких кандидатів, а також дозволили зловживання адміністративним ресурсом під час виборчої кампанії, призвели до незбалансованого складу виборчих комісій та запровадили складні процедури реєстрації і голосування.

Хоча міжнародні і місцеві спостерігачі за виборами визнають деякі покращення у проведенні місцевих виборів 31 жовтня у порівнянні з попередніми місцевими виборами, вони дійшли висновку, що загалом ці вибори не відповідали стандартам відкритості і чесності, встановленим президентськими виборами на початку року.

Спостерігачі вказують на такі недоліки, як недостатня підготовка членів виборчих комісій, що сприяло процедурним порушенням і організаційним проблемам. Зокрема, реєстрація фальшивих списків кандидатів від партії "Батьківщина" призвела до зняття з перегонів всіх кандидатів від "Батьківщини" на виборах до обласних рад у Київській і Львівській областях, завадивши головній опозиційній партії взяти участь у виборах в областях, де вона має значну підтримку. Спостерігачі за виборами також повідомляють про випадки тиску з боку правоохоронних органів та спостерігачів і кандидатів, а також вибіркову заборону або зняття виборчими посадовцями кандидатів з голосування.

У парламенті з 450-ти членів – 36 жінок-депутатів, жінка очолює Раду національної безпеки і оборони. До складу Конституційного Суду з 18 членів входить одна жінка-суддя.

Точна кількість меншостей в парламенті і Кабінеті Міністрів невідома через закон про захист персональних даних.

Лідери кримських татар продовжують закликати до внесення змін до виборчого законодавства, які б дозволили їм більше представництво у кримському та національному парламентах. Закон не дозволяє створення регіональних політичних партій, тому кримським татарам доводиться вступати до загальнонаціональних політичних партій або блоків. До складу парламенту входить лише один кримський татарин.

За словами заступника лідера Кримськотатарського Меджилісу Рефата Чубарова, кримські татари, які складають 13 відсотків населення Криму, отримали 8 місць у кримському парламенті у складі 100 членів, та мають приблизно 1000 представників у міських, районних та селищних радах Криму. Державна влада не визнає Меджиліс в законному порядку.