В наступники Володимира Кирило готує... російського митрополита? Бо не довіряє українським єпископам
"Невдовзі після святкування ювілею 90-ліття митрополита Харківського і Богодухівського Никодима (Руснака) його буде відправлено на спокій, а Харківську кафедру УПЦ (МП), разом із місцем у Священному Синоді цієї Церкви обійме... митрополит Іларіон (Алфєєв), права рука патріарха Кирила і глава Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського Патріархату. На перший погляд такий сценарій розвитку подій видається фантастичним, але відразу кілька поінформованих джерел підтверджують існування подібного плану.
На перший погляд все це виглядає майже неймовірним. Але – лише на перший погляд. Хіба за два роки свого патріаршества Предстоятель РПЦ не продукував не менш фантастичних планів і не ухвалював неочікуваних кадрових рішень? Достатньо згадати його ідею мати поряд з російським громадянство українське, плани створення в Києві постійно діючої резиденції (чи резидентури?) Московського Патріарха або наміри оголосити Московського Патріарха ще й Київським.
Патріарх Кирил чудово розуміє нестабільність ситуації в УПЦ (МП), над якою Москва поступово втрачає контроль. Пропаганда "русского мира", часті візити в Україну, включення до Синоду РПЦ ще одного представника від УПЦ, вояжі в українські єпархії митрополита Іларіона (Алфєєва) не приносять бажаних результатів.
Красномовним свідченням цього стало те, що останній візит Московського Патріарха в Україну (25-27 квітня) не викликав не те що ажіотажу, як це було влітку 2009 р., а навіть зацікавлення. На очолювану патріархом Кирилом 27 квітня літургію в Києво-Печерській Лаврі зібралося ледве півтори-дві сотні парафіян, лаврська площа була пустою. Це добре видно на кількох офіційних фотографіях, які спочатку були розміщені на сайті Московського Патріархату, а потім звідти зникли – хоча вони збереглися на інших сайтах".
Детальніше про цю версію – на сайті УПЦ КП.
Дотично до теми – мій вчорашній запис "Не говорили би неправди хоча б у Чистий Четвер. В керівництві Київської області Київський Патріархат вважають ''купкою людей'' та створюють преференції для РПЦ"
21 квітня у Чистий Четвер Його Превосходительство Президент Україні зглянувся на звернення Всеукраїнської ради церков та релігійних організацій. Після п'яти чи шести зустрічей з архітектором "Русскава міра" Гундяєвим, замаскованим у рясу Патріарха Кирила, глава держави нарешті соїзволили допустити до очей своїх і предстоятелів основних українських конфесій. Було виголошено ритуальну промову про рівне ставлення держави до всіх релігійних юрисдикцій.
Не встигли розговітися, як губернатор Київщини Присяжнюк та міністр культури зав. клубом Кулиняк аж вистрибуючи із штанів заходилися доводити, що їхній шеф трошки злукавив. Можновладці втрутилися в конфліктну ситуацію в Переяслав-Хмельницькому, яка існує між так званою Українською православної церквою Московського Патріархату та УПЦ Київського Патріархату та нічтоже сумнешєся присудили перемогу українській філії РПЦ.
РПЦ-УПЦ МП вже відтяпала у Національного музею музею-заповідника "Переяслав" Михайлівський храм. На території заповідника розташовано ще і Вознесенський собор, в якому знаходиться діорама "Битва за Дніпро". Рішенням Переяслав-Хмельницької міської ради від 21 серпня 1996 року визначено, що після перенесення діорами у новозбудоване приміщення музею Вознесенський собор належить передати Свято-Вознесенській громаді УПЦ Київського Патріархату. Громада терпляче чекає, коли для діорами побудують нове приміщення і час від часу лише просить дозволу здійснити богослужіння у свято Вознесіння.
РПЦ ж не церемониться, і вимагає негайно віддати їй собор, у чергу до якого Київський Патріархат стоїть вже 15 років. Обласне начальство назвало УПЦ КП "купкою людей" та пообіцяло РПЦ-УПЦ МП всіляке сприяння.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
