''Я в пазуху зайду тайком, Неначе злодій до комори. Там пахнуть груди молоком, Мов травами гуцульські гори''. Еротоман Дмитро Павличко
Ще позаминулого року на Львівському форумі видавців придбав "Сяйво білого тіла" – Антологію української еротичної поезії. Приємно було пізнати в іншому образі цілу низку поетів, знайомство з якими відбулося кілька десятків років тому в канонічному курсі української радянської літератури, і чиї прізвища я бачив минулого року у подаровані мною одній шанованій людині антології, точної назви якої не пригадую, але яка була присвячена 70-літтю Йосипа Сталіна.
Мій московський викладач мови урду, інтелігент в якомусь там коліні, мав певні уявлення про літературу народів СРСР, полюбляв жартувати: "Краще з їсти часничину, ніж читать Павла Тичину". Мабуть, йому траплялося лише про Сталіна чи Леніна. Але, як переконливо твердять упорядники Антології української еротичної поезії, в творчості Тичини була тема "складна, цікава і не досліджена" – тема жінки.
Ой ти ранку, любий сонку.
Треті півні голосні!
Взяв дівчину беззаконну
На двадцятій весні".
"Поцілунок" – один із шедеврів не лише у творчості Максима Рильського, а й у сій українській поезії 20-го століття".
У темні гущині її я наздогнав.
Вона, вже лежачи серед пахучих трав,
Руками пружними од мене одбивалась.
Нарешті стишилась – і дивне диво сталось:
Уста, що і мене, і весь мій рід кляли,
Мов квітка багряна, до мене простягли
Свій келих, сповнений солодкої знемоги.
Потішив мій земляк Володимир Сосюра (ми родом з одного міста). Упорядники твердять, що читач має змогу насолоджуватись віршами, які зовсім не друкувалися чи ніколи не передруковувалися.
О кучері ясні і очі Беатріче,
Ви знову в тьмі моїй неясні і смутні
І знову як тоді покірнеє обличчя
Вишнево зацвіло за поглядом моїм.
А ось ще
Як це вийшло, далеко, що я
Своє щастя розбив як дитина?
Ти казала: "Бери, я твоя",
Я ж, дурний, тільки гладив коліна...
Тільки гладив коліна, мовчав...
Цілував тільки плечі та брови...
Хоч і добре до неї я знав
Все, що треба нам знать для любови...
Ми з тобою зійшлись у маю,
Ще не знав я, що значить ідея,
Ти й тоді Україну мою
Не любила, сміялась із неї!
Вже давно одлунали бої,
І нові ми побачили гони,
Ти же дужче не любиш її,
Коли стала Вкраїна червона".
***
Я вас люблю, моя омано!
О шуми вашого манто!
Я вас любю так ніжно й п'яно,
Так як не любить вас ніхто...
А з вами він, непман поганий,
У нього зуби золоті.
І віє солодко і п'яно
За вами "Льоріган Каті".
А на екрані хмари бурить
Аероплан і мчить земля...
О, скільки, скільки біля муру
Таких, як ти, я розстріляв!"
Але, шановне товариство, найзапеклішм та найплодовитішим еротоманом в українській поезії є Дмитро Павличко. "Пропоновану добірку еротичних віршів Павличка" упорядник "дозволяє собі порівняти зі збіркою оповідань Івана Буніна "Темні алеї": роки не можуть викосити любовного вогню в серці людини".
Вона лежала навзнак у траві,
Розкинувши долоні для обіймів.
А лінія грудей і рук її
Творила образ лука в ту хвилину.
Я на зап'ястя тятиву напнув,
Здавивши пружну непокору лука.
Живої зброї вигини тугі
Я гладив наче перед поєдинком"
("Лук")
***
Моя гріховнице пречиста,
Моя лілеє на багні!
Чужі обійми, як намиста,
Ти познімала при мені".
***
На пахучій сріблі сіна
Чарка любощів терпка.
Дико блиснули коліна
Як зіниці хижака.
***
На грудях, на стрункому лоні
Одежу тихо розпина.
Неначе куля на долоні
Лежить прекрасна і страшна
***
Між персами твоїми – жолобок,
Задолина життя і пропадання,
Туди, немов нитки в один клубок
Збігаються мої думки й жадання.
***
Я в пазуху зайду тайком,
Неначе злодій до комори.
Там пахнуть груди молоком,
Мов травами гуцульські гори".
***
Злітає сукня і сорочка
Злітає ліфчик як мотиль.
Я роздягнув тебе в уяві
І вивів голу на поля
***
Як ти лежала горілиць
На полонинській крутогорі
Внизу ліси стояли ниць,
Вгорі ницьма стояли зорі.
На білу грудь дививсь Господь
І думав, як це пощастило
Зліпити з глини людську плоть
З ребра – божественне світило
Словом, упорядник має рацію: після Павличка "проспівані перехопленим горлом пісні" Ліни Костенко дійсно відзначаються "граничною стриманістю в описі почуттів ".
Серед інших імен збірки – Михайль Семенко, Валер'ян Поліщук, Василь Атаманюк, Микола Вінграновський, Василь Стус.
До речі, сьогодні у книгарні "Є" в Києві – творчий вечір Дмитра Павличка.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
