З анкети ''Дня''. ''Книги, фільми, місця, міста, сайти, виставки... Що вразило і що запам'яталося?'' Від Ліни Костенко до Франца Кафки
"Найкраще, кого я побачив на сцені – Ліну Костенко на її власному творчому вечорі та дві вистави Матіос-Держипільського: "Нація" та "Солодка Даруся". 2011 року пощастило багато почитати. Що виділити? Звичайно, збірки поезій Ліни Костенко і присвячену їй книжку Івана Дзюби "Є поети для епох", майже новорічний подарунок Івана Михайловича шанувальникам Ліни Василівни. (До 80-річчя самого Дзюби, до речі, вийшла його варта пильної уваги збірка "Нагнітання мороку. Від чорносотенців початку XX століття до українофобів початку століття XXI").
Неполіткоректність Шклярового "Залишенця" очевидна, але це справедлива відповідь на дев'ятий вал неполіткоректного російського маскультурного продукту. Я не проти того, що поважати національні почуття, але на засадах взаємності. Так чи інакше, Шкляр розбудив в мені інтерес до історії спротиву 20-х років, і ось кілька тижнів тому проштудіював розвідку про листопадовий похід Юрія Тютюнника 1921 року.
Події в судах спонукали перечитати "Процес" Кафки. Судилища над Тимошенко та Луценком майстра абсурду перевершили.
Зі рік із надзвичайним апетитом проковтнув кілька романів мого улюбленого Ремарка, продерся через "Празький цвинтар" Умберто Еко, розважився з "кепським дівчиськом" Льоса, не вгриз Памука; дізнався, що Дмитро Павличко насправді не поет-трибун, а справжнісінький еротоман, сивина в голову, біс в ребро ("Сяйво білого тіла. Антологія української еротичної поезії) і насолодився українськими перекладами російських поетів срібного віку, за що спасибі не лише класикам, але й упорядникові Максиму Стрісі.
Не можу, нарешті, не "прорекламувати" двохтомник мово- та літературознавчих праць Юрія Шевельова (Шереха) ".
Із моєї відповіді на новорічну анкету "Дня"
PS
Додатково до анкети
"Навіть не уявляв собі раніше, наскільки цікавою та захоплюючою подією був Листопадовий рейд 1921 року, аж поки не прочитав історичну розвідку Василя Вериги. Буду відвертим, раніше не знав, що вирішальну роль в розправі над героями рейду зіграв Котовський. Він був серед тих, хто підписав наказ про розстріл 359 українських вонїнів в містечку Базар. В могилу вони падали із словами "Ще не вмерла". Один із них вигукнув, що народ український "ще віддячить за нас". Сердешний, не знав, що колись в незалежній Україні славних прадідів великих онуки погані із захопленням витріщатимуться в телевізори, щоб дивитися серіал "Котовський" – знайшли собі "героя". А сам рейд, до речі, зазанав поразки тому, що його ініціатори розраховували на повстання замордованих продрозверсткою селян. А у тих, як водиться, хата була скраю, вирішили переждати, і за 11 років по листопадовому рейду дочекалися таки тотального голодомору".
