Чому митрополит Агафангел поліз в ''клоаку'', ''ср***ную предвыборную газетенку'' й ''гов***ный красочный листок?!''

Після того, як активна участь УПЦ МП у виборчій кампанії 2004 року на боці Януковича – від прямого благословення Предстоятеля до роздачі агіток в церквах і до напівюродивих хресних ходів, на яких разом з іконами носили портрети Віктора Федоровича – дискредитувала УПЦ МП, ця церква засудила так зване політичне Православ'я. Це, втім не завадило митрополитам Павлу та Агафангелу балотуватися до місцевих рад за списками ПР – у Києві та Одесі відповідно. Та якщо депутатство настоятеля Лаври владики Павла можна пояснити аполітичними прагматичними мотивами (Церква має чимало земних інтересів в самому прямому сенсі слова – потрібна земля для побудови храмів), то Агафангелу затісно не лише в Одеській єпархії, а й в межах державних кордонів України. Україна за довгі десятиліття так і не стала для нього Батьківщиною, і, Агафангел, хоч і явно претендує на київську митрополичу кафедру, і вже керує нею, поки Володимир хворіє, з головою пірнув у передвиборчі хвилі "Русского мира", такого йому рідного на відміну від чужого, українського, нашого з вами.

Поки Предстоятель УПЦ МП Митрополит Володимир в чергове (в позаминулотижневому інтерв'ю "Дзеркалу тижня") висловив своє негативне ставлення до участі церковників в політиці, неформальний голова неформальної синодальної комісії з "організації похорону" ще живого Володимира, Митрополит Одеський та, здається, Ізмаїльський Агафангел виступив із мракобісною, як на мене, статтею передвиборчій газетці штабу Путіна під назвою "Не дай Бог".

Саме цю газету відома письменниця Тетяна Толстая назвала днями "клоакою", "ср***ой предвыборной газетенкой, работающей на Путина..." та "гов***ным красочным листком, тиражом 5 миллионов 490 тысяч экземпляров, распространяющимся бесплатно" за бюджетні, на думку Толстої, гроші. Газета без дозволу передрукувала якийсь її текст, спотворивши його зміст із критичного щодо Путіна в критичний щодо опозиції.

От в такому виданні Агафангел виступив із статтею "Оранжевые метят в сердце Святой Руси". Щоб надати більшої ваги мареву формально українського одіозного єпископа редакція "гов***ного красочного листка" назвала його "одним из самых уважаемых архиеерев Русской Православной Церкви". Очевидно, Агафангел вже не вважає за потрібне маскуватися під вивіскою УПЦ.

Ось марево "владики":

"Призывы отменить результаты выборов в Госдуму, освободить "политзаключенных", то есть не кого иного, как пресловутых ставленников антироссийских сил на Западе, и, главное, отстранить от власти лидера национального и государственного возрождения России Владимира Путина выдают подлинных кукловодов протестных акций в Москве. Сейчас над Россией, являющейся центром русского мира, нависла та же угроза, которая уже посещала Украину на рубеже 2004-2005 годов. В России многие "специалисты", в том числе из числа либеральных и привыкших к перманентной фронде священнослужителей, пытаются уверить нас, что протесты спонтанны, что все, кто считает иначе, – это любители теорий о мировом заговоре...

Точно так же под убаюкивание подобных "специалистов" наш народ уже проспал и февраль 1917-го, и развал единого отечества в 1991-м. Не случайно, кстати, и Святейший патриарх Московский и всея Руси Кирилл в своих выступлениях вспоминает в связи с последними событиями именно эти трагические даты русской истории. В 2004 году нас на Украине абсолютно в том же духе успокаивали: ну при чем здесь какие-то манипуляторы? "Народ" устал от несменяемости "бандитской" власти, он глубоко возмущен "фальсификациями выборов" (общая тема всех цветных революций), майдан – это и есть подлинный голос народной свободы и т. п.

Существует у российских событий важное отличие от того, что происходило на Украине в середине нулевых. Это несопоставимость масштаба последствий. Если удар по Украине оранжевых был весьма ощутимым, но все же относительно периферийным, то попытка осуществления цветного сценария в Москве – это удар в самое сердце Святой Руси.

Многие из лидеров митингующей в Москве оппозиции уже были во власти в скорбные для России 90-е годы. Их призывы свергнуть "режим Путина", лидера, который начал восстановление государственной, политической, экономической, военной мощи России, показывают, что организаторы протестных митингов действуют в интересах заокеанских хозяев. Тому есть множество явных свидетельств, не замечать которые может только слепец. Это и подготовка некоторых молодых лидеров оппозиции в наиболее одиозных американских вузах, это и поход "оппозиционеров" в американское посольство на поклон к новому послу с отчетом о проделанной и предстоящей работе.

В какой исторический момент возникают эти якобы спонтанные выступления? Именно когда наконец-то начат процесс реинтеграции исторической России в рамках ЕЭП, когда российское государственное руководство приготовилось дать твердый ответ тем, кто решил охватить Россию заградительным ракетным поясом. Именно после того, как президенты России, Белоруссии и Казахстана подписали важнейший интеграционный документ".

З текстом все зрозуміло, неясно лише, чому така людина як Агафангел має нахабство претендувати на місце Предстоятеля УПЦ МП, якщо Росія для нього вища, ніж Україна, Путін ближчий ніж Янукович, а Церква Христова – лише політичний майданчик?

Запрошую до групи Київська християнська традиція на ФБ.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.