Ілля Кротенко про "ціну ректорського патріотизму", закон Колесніченка і висновки Андрущенка із НПУ імені самого Драгоманова
"Невиконання обіцянок – запорука щасливого ректорства, або яка ціна ректорського патріотизму
"Українці – народ міцного внутрішнього стрижня, стійкої ментальності, твердого національного характеру" (В. П. Андрушенко "Організоване суспільство", 2006).
Саме таким українцем, стійким ментально і твердим національно, звикли бачити свого ректора студенти Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Віктор Петрович Андрущенко – справжній українець, бездоганно володіє мовою, на вітання студентів "Слава Україні!" не роздумуючи відповідає "Героям слава!", полюбляє розповідати історію про те, як через власні патріотичні переконання в молодості, будучи студентом, ледь не вилетів з університету з ідеологічних причин. Та чи є Віктор Петрович патріотом насправді?
Ще 17 жовтня минулого року інформацію про те, що НПУ імені М. П. Драгоманова підтримав законопроект "Про засади державної мовної політики", виклав у своєму блозі депутат Вадим Колесніченко. Цей закон, який фактично остаточно знищить українську мову на половині території України, зробивши її де-факто другою державною, був розкритикований як українськими, так і закордонними експертами й організаціями. Верховний комісар ОБСЄ, Венеціанська комісія Ради Європи, Національна Академія наук України й навіть міністри уряду Януковича виступають категорично проти прийняття такого закону. Звісно ж підтримка цього українофобського законопроекту рідною альма-матер викликала не просто занепокоєння, а обурення з боку патріотично налаштованих студентів і викладачів університету. За короткий термін було зібрано понад 1000 підписів з вимогою до ректора відкликати суперечливе рішення. Крім того, внаслідок проведеного студентами розслідування було виявлено, що ректор взагалі на момент підписання поданого від його імені документу перебував у відпустці за кордоном, а його підпис під документом – підробка. Студентів університету також підтримала українська інтелігенція, яка закликала ректора не ганьбитися підтримкою антиукраїнського законопроекту що було особливо важливо на фоні тогочасного присвоєння видатній поетесі Ліні Костенко звання почесного професора університету на зустрічі зі студентами і співробітниками НПУ.
Зрозуміло, що ігнорувати все це Віктор Петрович не зміг і на черговій зустрічі зі студентами пообіцяв в максимально короткий термін розв'язати суперечливе питання і зробити так, щоб ім'я університету припинили використовувати в своїх цілях політики-лицеміри. Та пройшло вже півроку, а жодного прогресу у цій справі не спостерігається. Видається, що невиконання своєї обіцянки аніскільки не тривожить Віктора Петровича.
Більш того, 14 травня на погоджувальній раді парламенту голова фракції Партії регіонів у Верховній Раді Олександр Єфремов виступив за розгляд законопроекту "Про засади державної мовної політики" у найкоротший термін. Вадим Колесніченко за відсутності офіційного спростування продовжує брехливо включати НПУ імені М. П. Драгоманова в перелік університетів, що підтримали його законодавчу ініціативу, а патріоти з усієї країни терміново активізуються до боротьби за свою мову і за свою державу, бо за оцінками експертів згаданий законопроект викличе гострий конфлікт на мовному ґрунті з непередбачуваними наслідками, які можуть призвести аж до розколу України. На жаль, до цих патріотів не належить ректор Андрущенко Віктор Петрович, для якого, схоже, гарні стосунки з владою важливіші, ніж українська мова. Тепле місце, шанована посада і спокійне життя – ось ціна ректорського патріотизму. Закінчити статтю хочеться знову ж таки словами з праці Віктора Петровича:
"Серцевину національних інтересів складає мовна проблема. Для України і українців вона має особливий сенс, оскільки впродовж століть не лише не вирішувалась як того вимагає ідея буття національного, але й провокувалася шовіністичною політикою центру, спрямованою на знищення мови, а разом із нею – пригнічення й знищення нації як її творця, носія, хранителя".
Вікторе Петровичу, Ви наразі приєдналися до тих, хто провадить "шовіністичну політику, спрямовану на знищення мови". Немає в Україні мовної проблеми, є проблема людей, які здатні поступатися національними інтересам на користь інтересів власних.
