Все майбутнє "Сучасності" – в руках лише півтора тисяч передплатників
Ось текст про цей журнал, який мені прислала Людмила Таран:
"Часопис "СУЧАСНІСТЬ" постав на базі двотижневика "Сучасна Україна" і місячника "Українська Літературна Газета", видавало Українське товариство закордонних студій.
Головні редактори в той період Іван Кошелівець (1961-1966 і 1976-1977), В. Бургардт (1967-1970), Б. Кравців (1970-1975), М. Скорупська (1978), Юрій Шевельов (1978-1981).
"Сучасність" багато уваги присвячувала питанням руху опору в Україні і друкувала твори його діячів (І.Дзюби, І.Калинця, Л.Лук'яненка, М.Мороза, Є.Сверстюка, І.Світличного, В.Симоненка, Г.Снєгірьова, В.Стуса, В.Чорновола) та ін. самвидавні матеріали.
"Сучасність" інформувала про культурні, національні, соціальні, політичні, економічні, демографічні процеси в Україні, в СРСР і в комуністичному блоці, інформувала про духові течії Заходу. Аналіз подій в СРСР і УРСР на сторінках "Сучасності", зокрема критика політики національної дискримінації й русифікації неросійськомовних республік, накликала на неї часті напади на сторінках радянської преси.
З січня 1992 року "Сучасність" виходить у Києві. Редакція визначає видання як "щомісячний часопис незалежної української думки", а основну тематику – як "література, наука, мистецтво, суспільне життя".
Протягом останніх п'яти років журнал тричі був змушений призупиняти вихід через постійний брак коштів, зміну інвесторів, засновників, головних редакторів і творчих колективів. Чергові номери виходили із запізненням на кілька місяців або навіть на півроку. Журнал зовсім не видавався з середини 2010. На початку весни 2012 інвестором "Сучасності" стало видавництво "Спадщина-Інтеграл" і в квітні часопис відновив свою роботу після півторарічної перерви.
"Сучасніть" сподівається на передплатників.
Про це на прес-конференції в УНІАН повідомив головний редактор часопису Тарас Федюк.
За його словами, доля часопису "Сучасність" протягом останніх п'яти років була нелегкою, тричі журнал змушений був призупиняти вихід. Востаннє це сталося у середині 2010 року.
"Це було пов'язано зі зміною влади, і, відповідно, політики, які його фінансували, опинилися в опозиції, опинилися без грошей. Це було несподівано і для редакції, бо якби попередили раніше, ми б знайшли якиїсь вихід", – уточнив Т.Федюк.
Він висловив переконання, що насправді Україні бракує такого журналу.
За словами Т.Федюка, буде активізовано авторів часопису, які співпрацювали з ним раніше, а також залучатимуться молоді талановиті письменники.
Він висловив сподівання, що оновлений журнал зацікавить читачів і завдяки новому підходу в розповсюдженні його номерів (посилення роботи над передплатою) стане самоокупним та незалежним.
"Абсолютно мізерна цифра – 1,5 тисячі передплатників – забезпечать його регулярний вихід без додаткового фінансування", – сказав Т.Федюк.
За його інформацією, передплата коштуватиме 220-230 грн на рік, на друге півріччя 2012 року – 106 грн, і це 20 грн у передплаті за номер.
Головний редактор нагадав, що у часописі 2009 – 2010 рр. були "прем'єри" вже широко відомих романів Василя Шкляра "Чорний ворон", Оксани Забужко "Музей покинутих секретів".
"Я хотів ще назвати прізвища письменників, науковців, авторів сучасності, які були в нас у попередній каденції. Це не всі, звичайно, прізвища: Іван Дзюба, Любомир Гузар, Мирослав Попович, Тарас Возняк, Сергій Жадан, Юрій Винничук, Кость Москалець, Станіслав Кульчицький, Мілорад Павич, Петро Мідянка, Юрій Андрухович, Сергій Грабовський. Будемо сподіватись, що українська світова література і наші автори залишаться з нами", – підкреслив головний редактор.
Як нагадав співголова редакційної ради часопису, письменник, громадський діяч Іван Дзюба, часопис "Сучасність" був заснований у 1961 році у Мюнхені групою емігрантів, які на той момент вже 15 років жили за межами України і відчули потребу видавати журнал незалежної української думки. Безпосередньо в Україні журнал почав видаватись з 1992 року.
Т.Федюк висловив сподівання, що вдасться налагодити передплату "Сучасності" для українців, які проживають за кордоном. За його словами, є плани зробити згодом й інтернет-версію журналу".
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
