''Говорите по-русски''. Чому в Україні я не зміг дати інтерв'ю українською мовою?
У мене виникла проблема. В Україні я не зміг дати інтерв'ю українською мовою. В принципі я практично не даю інтерв'ю, бо моя робота показувати не себе, а інших. Однак, питання по кампанії, які мені прислала милоголоса дівчинка із сайту журналу "Фокус", здалися мені цікавими, і я погодився зустрітися. Висловив лише одне побажання: розмова має вийти мовою оригіналу, а з пресою я спілкуюся українською. Із принципу, бо надто часто ми безпричинно перескакуємо на російську, умертвляючи тим українську.
Закінчилося це все погано. Українська журналістка пішла питати дозволу в українського редактора українського сайту, чи можна опублікувати інтерв'ю українського політтехнолога українською мовою. Мені не дозволили псувати російськомовний ресурс. Колонку може б ще і взяли, а інтерв'ю -зась! От такий прикрий фокус.
Мені неприємно. Не від того, що у мене не взяли інтерв'ю, а від того, що в Україні от так ставляться до української мови. Врешті-решт, у нас є не лише "Фокус", але й "Український тиждень", і "Країна". Ще не все втрачено.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
